Захист ділової репутації компанії та індивідуальної професійної діяльності у практиці Європейського суду з прав людини

Анотація

У статті досліджується складне питання правового захисту ділової репутації юридичних осіб і професійної діяльності фізичних осіб у контексті застосування ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенції), яка гарантує право власності. Автори приділяють увагу аналізу практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), де ділова репутація та професійна діяльність дедалі частіше розглядаються як об’єкти, що підпадають під захист цієї норми у разі завдання їм шкоди внаслідок втручання – переважно з боку держави або інших осіб.

Аналізуються ключові рішення Суду, що стосуються завдання шкоди діловій репутації, яка є нематеріальним активом, а посягання на неї, включно з втручанням у професійну практику, завжди має матеріальний вимір. В основі дослідження лежить концепція розширеного тлумачення поняття «власність» у рішеннях ЄСПЛ, де Суд безпосередньо чи опосередковано визнає, що втрата клієнтури, неможливість здійснювати професійну діяльність або шкода діловій репутації можуть кваліфікуватися як втручання у право мирно володіти майном.

Проаналізовані в статті судові рішення по суті стали прецедентами та мають вплив на національну юридичну практику і правову систему. Визнання ділової репутації та професійної клієнтури ЄСПЛ, що становлять специфічний різновид права власності, має важливе значення для розвитку правового регулювання у сфері захисту ділової репутації компаній як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Результати дослідження сприяють кращому розумінню специфіки тлумачення ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції. Вони демонструють можливі напрями формулювання вимог скарги до ЄСПЛ щодо порушення конвенційних прав. Стаття становить цілісний внесок у розуміння проблем і перспектив розвитку захисту ділової репутації компаній у сучасному світі. Зокрема, розглядається проблема надмірного регулювання або втручання з боку державних органів, що може призводити до порушення ст. 1 Протоколу № 1, якщо такі дії спричиняють непропорційне втручання в економічну діяльність або необґрунтоване знищення ділової репутації.

Автори акцентують увагу на тому, що Європейський суд з прав людини розглядає питання шкоди, завданої діловій репутації, не лише в розрізі ст. 1 Протоколу 1, а й у контексті порушень прав, передбачених іншими статтями Конвенції. У статті також аналізується взаємозв’язок між правом на захист репутації, яке розглядається у контексті статті 10 Конвенції, та економічними аспектами цього захисту, коли ділова репутація має матеріальний вимір.