Історія міжнародно-правового регулювання дистанційного зондування землі з космосу для мирних потреб

Анотація

Сучасний розвиток суспільства нерозривно пов’язаний з доступом до інформації про його існування: новітні відкриття, поточний стан об’єктів чи просторів, існуючі загрози і т. ін. Задля цього людство постійно вишукує нові засоби забезпечення доступу до інформації. Одним із найвпливовіших інформаційних засобів сьогодні виступає дистанційне зондування Землі з космосу. У зв’язку з цим виникає потреба у дослідженні правових засад становлення цього засобу на усіх рівнях правового регулювання. Зазначена праця присвячена міжнародно-правовому регулюванню даного явища для мирних потреб людства.

Дослідження базується на тому, що дистанційне зондування Землі з космосу може використовуватися як для мирних та воєнних потреб людства.

В статті розглядається історія формування та розвитку правового регулювання дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) з космосу як інституту міжнародного космічного права. Виокремлюються 3 етапи його становлення: 1) 1959–1977 роки – розробка та прийняття 5 основних міжнародних договорів ООН з космічного простору, норми і принципи яких покладено в фундамент подальшого регулювання ДЗЗ; 2) 1978–2003 – становлення і розвиток міжнародно-правового регулювання діяльності з ДЗЗ; 3) 2004 – теперішний час – розширення і поглиблення сфер застосування правових настанов щодо ДЗЗ, перенесення акценту регулювання на національний рівень.

З’ясовано, що для мирних потреб, дистанційне зондування Землі з космосу, на міжнародному рівні, почало використовуватись з 1959 року – з дати заснування Комітету ООН з мирного використання космічного простору (COPUOS). Встановлено, що в розуміння «використання дистанційного зондування Землі з космосу для мирних потреб» входить здійснення такої діяльності для потреб екологічного моніторингу, раціонального використання природних ресурсів Землі, прогнозування погоди і клімату, для сфери охорони здоров’я, для пом’якшення наслідків та попередження надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру і надання допомоги у зв’язку з цим.

Встановлено, що особливістю другого етапу розвитку міжнародно-правового регулювання ДЗЗ для мирних потреб було розроблення зведення принципів діяльності з ДЗЗ, які планувалось покласти в основу спеціального інструмента міжнародного космічного права – міжнародної конвенції ООН з дистанційного зондування Землі з космосу. Однак оскільки ця ідея допоки так і не була реалізована, робиться висновок, що правове регулювання ДЗЗ на міжнародному рівні продовжує знаходитись на стадії свого формування.

Третій етап розвитку ДЗЗ, з точки зору міжнародного правового врегулювання, визначається не таким активним, як два попередні, однак, характеризується значним поглибленням знань щодо здійснення ДЗЗ, удосконалення технологій для його проведення, а також розширенням сфер застосування та розвитком законодавства окремих держав з цього питання.