Проблеми використання інформації з відкритих джерел під час розслідування злочинів в рамках міжнародного збройного конфлікту

Анотація

У статті досліджуються актуальні проблеми, пов’язані з використанням інформації з відкритих джерел під час розслідування злочинів, скоєних в умовах міжнародного збройного конфлікту, зокрема в контексті воєнної агресії Російської Федерації проти України, що триває з 2014 року і значно загострилася після 24 лютого 2022 року. Увага автора зосереджена на викликах, що постали перед українською правоохоронною системою, яка зіштовхнулася з безпрецедентною кількістю воєнних злочинів, складністю їх документування, відсутністю фізичного доступу до місць вчинення злочинів та необхідністю інтегрувати новітні підходи до збору доказової інформації.

Одним із таких інноваційних напрямів є застосування OSINT (розвідки з відкритих джерел) як інструменту збору, аналізу та збереження цифрових доказів. Автор обґрунтовує, що в умовах обмеженого доступу до зони бойових дій саме OSINT стає критично важливим інструментом, здатним забезпечити об’єктивну доказову базу для кримінального переслідування. У дослідженні охоплено питання допустимості, достовірності та релевантності інформації, зібраної з відкритих джерел, а також відсутність чіткого правового регулювання щодо статусу такої інформації як доказу в національному кримінальному процесі.

Значну увагу приділено міжнародним стандартам та практикам, зокрема Протоколу Берклі, який регламентує процес фіксації, архівації та зберігання електронних доказів, зібраних з відкритих джерел, із забезпеченням автентичності та незмінності цифрового контенту. Прикладом успішного застосування OSINT є справа про збиття авіалайнера рейсу MH17, в якій докази, зібрані за допомогою відкритих джерел, стали підставою для притягнення винних осіб до міжнародної відповідальності.

Також автор висвітлює ключові проблеми, що виникають у контексті правового статусу спеціалістів та аналітиків OSINT, які залучаються до кримінального процесу в Україні. Виявлено колізію між фактичним значенням висновків таких спеціалістів та їх юридичною невизначеністю в Кримінальному процесуальному кодексі України, де не передбачено їхній висновок як повноцінне джерело доказів. Автор пропонує розширити процесуальні права спеціалістів та інтегрувати міжнародні рекомендації до національного законодавства з метою підвищення ефективності збору цифрових доказів.

Наукова новизна дослідження полягає в комплексному аналізі взаємодії між традиційними методами розслідування воєнних злочинів та новітніми цифровими інструментами, що використовують потенціал відкритих джерел інформації. Обґрунтовано потребу в законодавчих змінах, розробці навчально-методичних матеріалів та підготовці фахівців із практичними навичками роботи з OSINT. У підсумку автор доходить висновку, що залучення відкритих джерел є не лише вимушеним кроком в умовах воєнного стану, але й перспективним напрямом, що дозволяє документувати злочини, ефективніше притягувати до відповідальності винних осіб та зміцнювати доказову базу в міжнародному правосудді. Практична значущість дослідження полягає у формуванні рекомендацій щодо вдосконалення методології роботи з відкритими джерелами у межах національного кримінального процесуального права.