Самостійне залучення експерта стороною захисту: труднощі і перспективи

Анотація

Досліджено проблемні питання проведення експертиз під час досудового розслідування в умовах чинного правового регулювання. Метою було поставлено визначення можливостей реалізації стороною захисту наданого права самостійного залучення експертів на договірних умовах для проведення експертизи. Проаналізовано суперечності в Кримінальному процесуальному кодексі України (далі – КПКУ) щодо самостійного залучення стороною захисту експертів на договірних умовах для проведення експертизи (ч. 2 ст. 243 КПКУ). Звертається увага, що законодавець надав таке право стороні захисту, але не надав його іншим учасникам кримінального провадження, які також наділені повноваженнями щодо збирання і подання доказів та участі в їх безпосередній перевірці під час судового провадження. Надане право оцінюється з точки зору можливості його реалізації в умовах, коли сторона захисту позбавлена можливості проведення процесуальних дій, спрямованих на підготовку об’єкта і матеріалів для експертного дослідження. Наголошується, що надання такого права суперечить ч. 3 ст. 93 КПКУ, відповідно до якого сторона захисту здійснює самостійне збирання доказів шляхом витребування та отримання речей і документів від юридичних і фізичних осіб. Щодо слідчих (розшукових) дій, то сторона захисту наділена тільки правом їх ініціювання, а також взяття участі у їх проведенні шляхом подання відповідного клопотання слідчому, прокурору, яке розглядаються у встановленому порядку. Проведення експертизи є слідчою дією, підготовка якої вимагає проведення низки процесуальних дій (вилучення об’єкта експертного дослідження, відібрання зразків, надання необхідних для дослідження матеріалів кримінального провадження тощо), віднесених до компетенції органу досудового розслідування. Критично оцінюються викладені в літературі пропозиції щодо надання права здійснення адвокатами вказаних процесуальних дій за аналогією проведення слідчих (розшукових) дій. Звертається увага, що реалізація цих пропозицій неминуче призводить до створення кількох суб’єктів досудового розслідування і руйнування монополії держави на застосування примусу у кримінальному провадженні. Пропонуються шляхи усунення вказаних суперечностей чинного кримінального процесуального законодавства.