Форми судового контролю законності прийнятих рішень слідчими суддями, які не підлягають оскарженню

Анотація

У статті розглядаються питання встановлення форм судового контролю законності прийнятих рішень слідчими суддями, які не підлягають оскарженню.

Авторка зазначає, що особливої значимості набувають дослідження складних і мало врегульованих форм кримінального провадження, адже через наукове переосмислення таких форм можна досягти реального дієвого результату для правильного правозастосування, а, відповідно, досягнення завдань кримінального провадження та й справедливості кримінального процесу загалом. З цією метою авторкою наводяться філософські підходи до визначення понять зміст та форма, досліджуються підходи науковців щодо розуміння поняття кримінальної процесуальної форми.

Авторка визначає, що типовим для підходів до визначення кримінальної процесуальної форми є те, що вони змістом форми визначають дії (діяльність, процедури тощо), які урегульовані нормами кримінального процесуального права. Саме так, на найвищому рівні узагальнення, формулюється зміст кримінальної процесуальної форми і вона розглядається як певна постійність у разі відсутності зміни її змісту.

У статті форми судового контролю законності прийнятих рішень слідчими суддями, які не підлягають оскарженню, визначено як гібридний формалізм, оскільки форма судового контролю законності за такими рішеннями є змішуванням вказівки на таку можливість оскарження, водночас без визначення чітких форм реалізації, а інколи і без вказівки на результат такої реалізації. А також стверджується, що на сьогодні існує 2 форми судового контролю законності прийнятих рішень слідчими суддями, які не підлягають оскарженню: 1) контроль у порядку передбаченому ч. 3 ст. 309 Кримінального процесуального кодексу України; 2) контроль у разі постановлення слідчим суддею ухвали, що не передбачена Кримінального процесуального кодексу України.

Також авторкою зазначено, що це диференційовані форми кримінального провадження у межах однієї його загальної форми. А їх зміст направлений на реалізацію прав учасників кримінального провадження шляхом вчинення процесуальних дій з метою отримання процесуального результату. На створення такої форми вплинув розвиток її змісту: удосконалення реалізації стандарту доступу до правосуддя у національному кримінальному судочинстві.