Процесуальні дії як поняття українського кримінального процесу
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.3.29Ключові слова:
процесуальна дія, кримінальний процес, кримінальне провадження, засада кримінального провадження, слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд, сторона захисту, потерпілий, завершення досудового розслідування, судове рішення, відкриття матеріалів, докази, завдання кримінального провадженняАнотація
Стаття присвячена з’ясуванню питання про суб’єктів здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні, рівень законодавчої врегульованості їх здійснення та визначенню поняття «процесуальні дії» в кримінальному процесі України.
Акцентується увага на тому, що кримінальний процесуальний закон, вживаючи поняття «процесуальні дії», переважно (за окремими винятками) пов’язує їх із діяльністю слідчого, дізнавача, прокурора (у передбачених КПК України випадках – також співробітника оперативного підрозділу), слідчого судді, суду у кримінальному провадженні. При цьому підкреслюється, що в доктрині кримінального процесу є як прихильники твердження, що процесуальні дії можуть вчинятися лише перерахованими вище суб’єктами, так і прибічники твердження, що процесуальні дії в кримінальному провадженні вчиняються різними учасниками кримінального провадження.
На основі аналізу положень кримінального процесуального законодавства та доктринальних джерел автор розділяє процесуальні дії в кримінальному процесі України на такі групи: 1) процесуальні дії, вчинення яких віднесено лише до повноважень визначених кримінальним процесуальним законом службових осіб органів державної влади; 2) процесуальні дії, які можуть здійснюватися різними учасниками кримінального провадження (не лише уповноваженими в кримінальному процесі службовими особами органів державної влади); 3) процесуальні дії, які можуть бути вчинені лише тими учасниками, які не є уповноваженими в кримінальному процесі службовими особами органів державної влади.
Автор підкреслює, що окремі норми КПК України, в яких законодавець вживає загальне поняття «процесуальна дія», «маючи на увазі» лише процесуальну дію, на здійснення якої в кримінальному провадженні уповноважені ті чи інші службові особи органів державної влади, потребують уточнення. Автор погоджується з твердженнями дослідників про те, що рівень законодавчої врегульованості процесуальних дій у кримінальному процесі неоднаковий. Уточнює, що здійснення процесуальних дій, залежно від їхньої сутності, або достатньо детально регламентується кримінальним процесуальним законодавством, або частково регулюється кримінальним процесуальним законодавством, щодо деяких процесуальних дій чи тільки мети їх здійснення в КПК України міститься лише згадка, або ж можливість проведення процесуальних дій для певних учасників допускається з огляду на відсутність відповідних заборон у кримінальному процесуальному законодавстві.
У підсумку автор визначає процесуальні дії в кримінальному процесі України як дії, передбачені та / чи не заборонені кримінальним процесуальним законодавством, що становлять сутність безпосередньої реалізації учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав, обов’язків, повноважень для досягнення завдань кримінального провадження.
Посилання
Кримінальний процесуальний кодекс України : Закон України від 13 квітня 2012 р. № 4651-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 14.04.2025).
Михайлик Д.О. Поняття процесуальних дій у кримінальному провадженні України. Право і суспільство. 2017. № 2. С. 217–221. URL: http://pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2017/2_2017/part_1/40.pdf (дата звернення: 14.04.2025).
Коваль О. І. Процесуальні дії в порядку надання міжнародної правової допомоги на території України. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. 2022. № 6. С. 217–222. URL: http://apnl.dnu.in.ua/6_2022/34.pdf (дата звернення: 14.04.2025).
Мирошниченко Ю. Поняття та види процесуальних дій суду в кримінальному провадженні. Law. State. Technology. 2022. Вип. 1. С. 130–135. URL: https://journals.politehnica.dp.ua/index.php/lst/article/view/128/111 (дата звернення: 14.04.2025).
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією професорів В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. К.: Юстініан, 2012. 1328 c.
Міжнародне кримінальне право (співробітництво держав у протидії злочинності): підручник / В.А. Гринчак, І.В. Земан, І.І. Когутич, О.К. Марін. Харків: Право, 2019. 440 с.
Терещенко Ю.В. Слідчі та інші процесуальні дії: правова регламентація. Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. 2011. № 2 (2). С. 168–175. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/aymvs_2011_2%282%2921 (дата звернення: 14.04.2025).
Вапнярчук В.В. Теорія і практика кримінального процесуального доказування : монографія. Х.: Юрайт, 2017. 408 с. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/handle/123456789/13425 (дата звернення: 14.04.2025).
Кримінальний процес : підручник / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Туманянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. Х.: Право, 2013. 824 с.
Салманова О.Ю. Проблемні питання правозастосування тимчасового доступу до речей і документів у кримінальному провадженні. Юридичний бюлетень. 2018. Випуск 7. Ч. 2. С. 315–322. URL: https://dspace.univd.edu.ua/server/api/core/bitstreams/8ebfd654-af7f-4f80-936b-9a3808c4954e/content (дата звернення: 14.04.2025).
Щиголь О. Забезпечення прав потерпілого на збирання та подання доказів під час досудового розслідування. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 3. С. 289–295. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2021/3/48.pdf (дата звернення: 14.04.2025).
Сергєєва Д.Б., Старенький О.С. Слідчі (розшукові) дії як засоби отримання доказів у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх: до визначення поняття. Вісник кримінального судочинства. 2017. № 1. С. 81–89. URL: https://vkslaw.knu.ua/images/verstka/1_2017_Sergeeva_Starenkyi.pdf? (дата звернення: 14.04.2025).
Лупій С., Крижановський А. Слідчі (розшукові) дії: поняття, значення та види. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2022. № 4 (36). С. 210–215. URL: https://science.lpnu.ua/sites/default/files/journal-paper/2023/jan/29769/331.pdf (дата звернення: 14.04.2025).
Шабаровський Б.В. Перевірка доказів у кримінальному процесі України: дис. канд. юрид. наук: 12.00.09. Острог, 2019. 237 с. URL: https://law.lnu.edu.ua/wp-content/uploads/2019/12/dysertatsiia_SHabarovs-kyy.pdf (дата звернення: 14.04.2025).
Азаров Ю.І., Хабло О.Ю., Конюшенко Я.Ю. Окремі питання збирання доказів у кримінальному провадженні. Юридична наука. 2015. № 5. С. 135–141. URL: https://elar.navs.edu.ua/server/api/core/bitstreams/43d4c8b0-f901-4878-97c5-96fa0cbd23af/content (дата звернення: 14.04.2025).
Попелюшко В.О. Функція захисту в кримінальному судочинстві України: правові, теоретичні та прикладні проблеми: Монографія. 2-ге видання, змінене і доповнене. Острог : Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2010. 600 с.
Герасимчук О.П. Реалізація потерпілим диспозитивності у кримінальному судочинстві України: Монографія. К.: Прецедент, 2009. 175 с.
Гловюк І.В. Кримінально-процесуальні функції: теорія, методологія та практика реалізації на основі положень Кримінального процесуального кодексу України 2012 р.: монографія. Одеса: Юридична література, 2015. 712 с. URL: https://dspace.lvduvs.edu.ua/handle/1234567890/3226 (дата звернення: 14.04.2025).
Старенький О.С. Потерпілий як суб’єкт доказування у кримінальному провадженні: проблеми реалізації засади змагальності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2017. Випуск 43(2). С. 189–193. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvuzhpr_2017_43%282%2945 (дата звернення: 14.04.2025).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Н. Л. Боржецька

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.