Антикорупційна політика України: виклики та перспективи

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню викликів та перспектив антикорупційної політики України. Наголошено, що корупція є негативним явищем, яке підриває засади демократії, законності та економічного розвитку країни, що підтверджує актуальність антикорупційної політики держави. З’ясовано зміст поняття «антикорупційна політика», в тому числі наведено інституціональний підхід до його розуміння. Визначено, що ключовими ознаками антикорупційної політики є: комплексний характер, системність та послідовність; держава в особі органів публічної адміністрації є ключовим суб’єктом її реалізації; взаємодія з громадськістю є її важливою складовою; основна її мета – запобігання, зниження рівня корупції, виявлення її проявів, усунення умов, що їй сприяють. З’ясовано структурні елементи антикорупційної політики України, які формувалися в декілька етапів починаючи з 1991 року, при цьому етап розвитку інституційного забезпечення державної антикорупційної політики та активізації подальшої імплементації міжнародних підходів до державної антикорупційної політики триває дотепер. Встановлено, що незважаючи на успіхи антикорупційна політика держави стикається з низкою труднощів: недостатня інституційна спроможність антикорупційних органів; корупція в судовій системі; слабкий рівень залучення громадськості до протидії корупції; недосконалість антикорупційного законодавства та необхідність урахування викликів воєнного часу і поствоєнної розбудови; проведення антикорупційних реформ під тиском міжнародних партнерів як умови для отримання фінансової, військової допомоги тощо. Наведено результати крайніх соціологічних досліджень щодо діяльності антикорупційних органів та реалізації ними антикорупційної політики держави. Зазначено, що існуючі сьогодні виклики обумовлюють перспективи удосконалення антикорупційної політики України. Акцентовано увагу на необхідності посилення внутрішньої стійкості антикорупційної системи України з метою мінімізації ризиків відкату антикорупційних реформ після припинення міжнародної підтримки, зокрема у поствоєнний період.