Особливості віртуальних активів як обʼєкта звернення стягнення у виконавчому провадженні

Анотація

У статті досліджено особливості віртуальних активів як об’єктів звернення стягнення у виконавчому провадженні, з акцентом уваги на правових та практичних аспектах їх використання в умовах сучасних цифрових трансформацій. Розглянуто еволюцію криптовалют, починаючи зі створення системи «Hashcash» у 1990-х роках, котра стала основою для розвитку біткоїна – першої децентралізованої криптовалюти, що використовує технологію блокчейн.

Досліджено питання значення криптовалют у сучасному світі, зокрема в умовах фінансової кризи та зростання інтересу до альтернативних форм розрахунків, незалежних від впливу держав та банківських систем, зокрема і в Україні, котра є однією з країн як з високим рівнем цифрової обізнаності населення, займає лідируючі позиції у глобальному індексі використання криптоактивів. Приблизно 14,52% українців володіють криптоактивами, що підкреслює їхню популярність та актуальність для фінансової системи країни.

У статті автором здійснено аналіз законодавчого регулювання криптоактивів в Україні. Зокрема, розглянуто Закон України «Про віртуальні активи», прийнятий у березні 2023 року, який має стати основою для легалізації ринку криптовалют, та проблематика його вступу в силу, повʼязана з відсутністю змін національного законодавства та необхідністю його узгодження з Регламентом Європейського Союзу про ринки криптоактивів (Markets in Crypto-Assets Regulation, MiCA). Автор підкреслює важливість удосконалення нормативної бази для забезпечення прозорості та контролю в цій сфері.

Ключову увагу у дослідженні приділено проблемам, пов’язаним із застосуванням віртуальних активів у процедурах примусового виконання судових рішень. На сьогодні в Україні відсутні чіткі механізми стягнення віртуальних активів, що створює значні труднощі для виконання рішень. Згідно з чинним законодавством, віртуальні активи визнаються об’єктами цивільних прав, що теоретично дозволяє звертати на них стягнення, проте практична реалізація цього положення ускладнена через відсутність конкретних процедур та інструментів для ідентифікації, арешту та реалізації криптоактивів на користь стягувачів.

У статті також розглядаються питання використання криптоактивів у процедурах банкрутства, зокрема, наводиться аналіз чинного Кодексу України з процедур банкрутства, котрий не містить чітких механізмів щодо реалізації віртуальних активів, що створює додаткові складнощі для учасників процесу. Єдиним доступним інструментом на сьогодні є блокування активів, яке може здійснюватися криптобіржами або на підставі рішень суду. Проте таке блокування не гарантує передачу активів стягувачу.

Окремо розглядаються ризики, пов’язані з відсутністю чіткого регулювання ринку криптоактивів, зокрема можливість виникнення шахрайських схем. На прикладі сервісу «BitCapital» показано, як недостатня правова регуляція та низька цифрова грамотність населення сприяють появі псевдо-фінансових послуг, які діють агресивно, вводять споживачів в оману та порушують їхні права.

У висновках статті підкреслюється, що Україна має всі передумови для впровадження ефективних механізмів регулювання криптоактивів та їх застосування у правовій практиці. Для цього необхідно прискорити процес удосконалення законодавства, враховуючи міжнародний досвід та сучасні виклики цифрової епохи. Пропонуються рекомендації, спрямовані на створення чітких процедур стягнення віртуальних активів, забезпечення прозорості ринку криптовалют та захисту прав споживачів.