Адміністративна процедура надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів

Анотація

У статті досліджено актуальні правові аспекти визначення статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, в умовах воєнного стану в Україні. Основну увагу акцентовано на важливості забезпечення ефективної реалізації прав дітей, які зазнали психологічного або фізичного насильства, втратили батьків, зазнали поранень, каліцтва, потрапили в полон або стали жертвами інших форм збройної агресії. Аналізується чинне законодавство, зокрема норми Закону України «Про охорону дитинства», які визначають органи опіки та піклування як основних суб’єктів, відповідальних за присвоєння відповідного статусу. Особлива увага приділена положенням Постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 05 квітня 2017 року, якою затверджено Порядок надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів (далі – Порядок). У роботі підкреслюються проблемні аспекти правозастосування, серед яких – відсутність уніфікованих критеріїв доведення факту постраждалості, різночитання нормативних положень, а також складнощі з отриманням статусу тими дітьми, які не мають реєстрації як внутрішньо переміщені особи. Здійснено аналіз та обґрунтування необхідності удосконалення чинного механізму надання статусу, зокрема через оновлення нормативної бази та посилення міжвідомчої взаємодії між органами та установами відповідно до ст. 26 Закону України «Про адміністративну процедуру». Окреслено перспективи подальших досліджень у сфері захисту прав дітей в умовах збройного конфлікту та застосування Порядку на практиці в найкращих інтересах дитини для уникнення погіршення її психологічного стану. Адаптація дітей та осіб з їх числа, які станом на початок воєнних дій та збройних конфліктів не досягли вісімнадцятирічного віку та мають право на отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, є внутрішньо переміщеною особою та зазнала фізичного, сексуального чи психологічного насильства, а також загибелі (зникнення безвісти), потрапляння у полон, смерті внаслідок отриманих у результаті збройного конфлікту поранення, контузії або каліцтва на території України чи за кордоном її батьків або одного з них – із числа цивільних осіб, а також її батьків або одного з них – з числа осіб, визначених пунктом 2 Порядку надання статусу члена сім’ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 № 740.