Міжнародні стандарти вирішення трудових спорів

Автор(и)

  • У. М. Олійник кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права, Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0000-0002-7846-6842

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.2.21

Ключові слова:

Міжнародна організація праці, трудові спори, конвенції, рекомендації, переговори, мирні процедури, досудове врегулювання, національне законодавство, міжнародні стандарти, арбітраж

Анотація

У статті проаналізовано ряд міжнародних стандартів щодо врегулювання питання вирішення трудових спорів між роботодавцем та працівником. Зроблено акцент на тому, що чинний на сьогоднішній день Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 р. не забезпечує в повній мірі належного вирішення питання, пов’язаного із трудовими спорами між сторонами.

В процесі аналізу виділено особливості щодо вирішення трудових спорів на міжнародному рівні, такі як: можливість вирішення трудових спорів у позасудовому порядку шляхом проведення примирних процедур; добровільність примирних процедур; розробка правил, процедур проведення мирних переговорів, під час яких заохочується можливість працівників уникати страйків, локаутів; можливість укладення колективних угод, договорів в результаті проведення переговорів, в яких закріплюються їх результати; захист працівників від будь-якої дискримінації в процесі проведення переговорів, в тому числі через невходження у профспілкову організацію; безоплатність та оперативність в часі проведення процедури колективних переговорів; можливість розгляду трудового конфлікту арбітражем, у випадку, якщо переговори є безрезультатними; обов’язок адміністрації підприємства створювати належні умови для проведення переговорів, проводити взаємні консультації та забезпечувати, щоб під час участі у переговорах працівник та всі заінтересовані особи не втратили належного їм заробітку; обмін інформацією між сторонами під час проведення переговорів із забезпеченням дотримання конфіденційності останньої; застосування міжнародних стандартів та процедур в процесі вирішення трудових спорів, з урахуванням особливостей національного законодавства.

Як висновок подано пропозицію щодо закріплення на законодавчому рівні обов’язковість проведення примирних процедур урегулювання трудових спорів між роботодавцем та найманим працівником безпосередньо перед зверненням їх до суду з участю незалежного фахівця в галузі права, а саме медіатора, що дасть можливість сторонам краще проаналізувати сутність трудового спору та спрогнозувати результат його вирішення в разі звернення до суду.

Посилання

Пасечнік О.В. Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн: дис. канд. юрид. наук: 12.00.05. Одеса, 2021. 195 с.

Столяр О.П. Врегулювання трудових спорів в Україні відповідно до національного та міжнародного законодавства. Право та державне управління. 2022 р., № 3. С. 253–258.

Бурак В.Я. Альтернативним способам вирішення трудових спорів необхідне законодавче забезпечення. Університетські наукові записки. 2017. № 3. С. 184–192.

Гридін О.М. Процедурні правовідносини під час вирішення індивідуального трудового спору. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. № 1. С. 59–62.

Діордіца І.В., Шевчук Є.С. Теоретико-правові питання вдосконалення процедури вирішення трудових спорів. Juris Europensis Scientia. Випуск 4, 2020. С. 75–78.

Мельник В.В. Окремі проблеми правової регламентації вирішення індивідуальних трудових спорів. Наукові записки ХЕПУ. 2018. № 1. С. 20–23.

Штефан О.О. Окремі питання вирішення трудових спорів у порядку цивільного судочинства. Юридичний науковий електронний журнал. 2019. № 2. С. 80–83. URL: http://www.lsej.org.ua/2_2019/22.pdf.

Запара С. Формування моделі вирішення трудових спорів в Україні на основі гармонізації українського законодавства та європейських стандартів. Наукові записки Інституту законодавства Верховної Ради України. 2012. № 4. С. 101–107.

Конвенція МОП № 154 «Про сприяння колективним переговорам» від 19 червня 1981 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_006#Text.

Конвенція МОП № 98 «Про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів» від 14.09.1956. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_004#Text.

Конвенція МОП № 135 «Про захист прав представників працівників на підприємстві та можливості, що їм надаються» від 23.06.1971. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_186.

Рекомендація № 92 щодо добровільного примирення і арбітражу від 19.06.1951.URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_232#Text.

Рекомендація МОП № 94 про консультацію та співпрацю між роботодавцями та працівниками на рівні підприємства від 26.06.1952. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_235#Text.

Рекомендація МОП № 129 про відносини між адміністрацією і співробітниками на підприємстві від 28.06.1967. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_074#Text.

Рекомендація МОП № 130 щодо розгляду скарг на підприємствах з метою їх вирішення від 29.06.1964. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_250#Text.

Рекомендація МОП № 163 щодо сприяння колективним переговорам» від 03.06.1981. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993_274.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_062#Text.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19.10. 1973. № 2148-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_042#Text.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-05-20

Номер

Розділ

Розділ 5. Трудове право; право соціального забезпечення