Єдність судової практики. Досвід країн Європейського Союзу

Анотація

У статті проаналізовано такі правові механізми для досягнення єдності судової практики як-от спеціалізація судів та судді, преюдиція. Метою дослідження є правовий аналіз роботи зазначених механізмів в Україні та в умовах існуючих моделей правових систем країн Європейського Союзу. Автором приділено увагу впливу механізму спеціалізації суддів на сталість судової практики.

Досліджено принципи застосування преюдиції в Україні та роль рішень Верховного Суду у досягненні єдності судової практики.

При проведенні аналізу особливу увагу приділено порядку застосування практики Європейського суду з прав людини та досліджено її роль у формуванні єдності судової практики в Україні. Аналізується роль Верховного Суду як найвищого органу судової влади та його рішень у країнах Європейського Союзу. Наводяться висновки Консультативної ради європейських суддів щодо спеціалізації судів та розглянуто порядок спеціалізації суддів за категоріями справи в українській судовій системі. Автором наводиться принцип ratione materiae (лат. «з огляду на предмет»), який покладено в основу спеціалізації судів та суддів та є важливим механізмом, що забезпечує правову визначеність, сприяє єдності підходів у межах однієї категорії справ.

Наводяться приклади з судової практики Україні, що доводять необхідність постійного вдосконалення механізму спеціалізації судів та суддів, а також усунення прогалини у законодавстві, що виявляються. Розглянуто наступні інструменти, за допомогою яких усуваються прогалини у законодавстві, як-от: зміни до чинного законодавства та нові правові висновки Верховного Суду. Порушено проблематику, що пов’язана з ретроспективною дією нових правових висновків Верховного Суду та їх вплив на правову визначеність, захист прав людини та довіру до судової системи загалом.

На прикладах певних країн Європейського Союза проаналізовано роботу механізмів спеціалізації та преюдиційності судових рішень.