Європейський досвід правового захисту конфіденційної інформації (на прикладі окремих держав)

Анотація

Установлено, що майбутнє України нерозривно пов’язане із гармонізацією національного законодавства та правової системи Європейського Союзу. Крім цього, обґрунтовано, що глобальні тенденції до стрімкого збільшення обсягу інформації в цифровому вигляді та, відповідно, зростання ризиків її неправомірного розголошення чи втрати, обумовлюють потребу використання якісних правових інструментів для захисту відомостей конфіденційного характеру. Як наслідок, доведено, що для досягнення цієї мети актуальним буде вивчення передового досвіду провідних держав Європи. Зроблено висновок про те, що визначальну роль у забезпечення охорони відповідної інформації відіграє Директива (ЄС) 2016/943 про захист нерозголошеного ноу-хау та ділової інформації (комерційної таємниці) від їх незаконного набуття, використання та розголошення. Доведено, що вказаний акт «м’якого права» (soft law) є базою для формування засад правової політики у галузі охорони конфіденційної інформації та комерційної таємниці в більшості держав європейського континенту. Встановлено, що саме на положеннях вказаної Директиви, в основному, базуються підходи до захисту інформації конфіденційного характеру в таких державах, як, наприклад, Німеччина, Бельгія, Нідерланди та Швейцарія. При цьому, зроблено акцент на тому, що основним механізмом охорони таких відомостей у договірних відносинах є договір про нерозголошення (NDA). Проаналізовано, що на законодавчому рівні ні процедури ні особливостей укладення такої угоди в жодній з вищенаведених держав не визначено. Як наслідок, сторони керуються засадою свободи договору як при укладенні, так і при виконанні договору про нерозголошення. Також визначено, що особливістю німецької системи захисту конфіденційної інформації є те, що особа повинна мати законний інтерес у захисті відповідних відомостей, що не передбачено текстом вищезгаданої Директиви ЄС. У Нідерландах, натомість, витоки системи охорони інформації конфіденційного характеру слід шукати в галузі кримінального права. Встановлено, що у Бельгії суди мають широкі повноваження щодо захисту інформації, у тому числі, забороняти її подальше використання на вимогу уповноваженого суб’єкта. Обґрунтовано, що швейцарський підхід, у свою чергу, виходить із необхідності захисту економічної конкуренції, складовою частиною якої є охорона комерційної таємниці.