Особливості оскарження виконавчого напису нотаріуса

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей оскарження виконавчого напису нотаріуса як альтернативного позасудового способу захисту цивільних прав у контексті сучасної судової практики. Автор аналізує природу виконавчого напису як позасудового механізму захисту прав кредитора, звертаючи увагу на обов’язкову умову його вчинення – безспірність заборгованості. Наголошено, що навіть за наявності формально належних документів, поданих нотаріусу, не завжди можна виключити наявність спору про право, що дає підстави для визнання напису таким, що не підлягає виконанню.

У статті розглянуто процесуальні особливості звернення до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зокрема щодо форми позовних вимог, суб’єктного складу сторін та строків звернення. Висвітлено важливість дотримання кредитором попередньої процедури повідомлення боржника, реєстрації забезпечувального обтяження, дотримання строку позовної давності та інших юридично значущих обставин.

Особливу увагу приділено судовій практиці, зокрема правовим позиціям Верховного Суду, який акцентує на необхідності комплексної оцінки правових підстав для вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Проаналізовано судові рішення про подання стягувачем відповідних документів нотаріусу для вчинення ним виконавчого напису; щодо безспірності заборгованості як обов’язкову умову вчинення нотаріусом виконавчого напису; про сторони справ з оскарження виконавчих написів; щодо строку звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису; про дії суду для правильного вирішення спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає застосуванню; про строк для звернення до нотаріуса та строк позовної давності; про співвідношення заходу забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Виокремлено основні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню: відсутність або недійсність зобов’язання; наявність спору між сторонами щодо суми боргу або підстави зобов’язання; порушення нотаріусом вимог щодо оформлення напису; недотримання строків давності; неналежне повідомлення боржника про стягнення або вимогу про усунення порушення.

З аналізу судової практики зроблено висновок, що суди не обмежуються формальною перевіркою дій нотаріуса, а досліджують фактичні обставини, зокрема наявність боргу, його розмір, надання повідомлень тощо; захід забезпечення позову (зупинення стягнення) не є тотожним позовній вимозі про визнання напису таким, що не підлягає виконанню, але є дієвим способом запобігання негативним наслідкам до розгляду справи по суті; строк на звернення за виконавчим написом прив’язується до загального трирічного строку позовної давності, незалежно від домовленостей сторін або їх правового статусу.