Відповідальність за розголошення таємниці усиновлення: міжнародно-правові стандарти та національне законодавство України

Анотація

Охорона дитинства, забезпечення всебічного нормального фізичного, інтелектуального, психологічного та соціального розвитку дітей є одним із основних напрямків внутрішньої державної політики кожної держави. В сучасних умовах інститут усиновлення (удочеріння) набувають, поряд із національним, міжнародного статусу. Тому і правила та вимоги щодо усиновлення встановлюються як на рівні внутрішньонаціонального законодавства, так і на рівні міжнародних нормативно-правових актів.

Метою даної статті буде встановлення відповідності норм українського законодавства у сфері забезпечення таємниці усиновлення міжнародним стандартам у цій сфері регулювання.

У законодавстві України таємниця усиновлення регулюється низкою нормативно-правових актів. Усиновлення в Україні, окрім норм національного законодавства регулюється міжнародними документами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Схожа практика щодо захисту інформації про усиновлення спостерігається і у зарубіжному законодавстві, хоча ставлення до розголошення інформації щодо усиновлення у різних країнах також є різним: від заборони до повного дозволу і відкритості процесу усиновлення.

Неоднозначне ставлення суспільства різних країн до таємниці усиновлення обумовлено, в першу чергу, особливостями їх історичного та соціального розвитку. Велике значення має практика застосування того чи іншого інституту, що обумовлює розробку дієвих механізмів та підвищення їх ефективності. Питання щодо доступності інформації про усиновлення на міжнародному рівні може бути вирішене шляхом включення у міжнародне законодавство відповідних норм рекомендаційного (а не обов’язкового) характеру. Вони мають передбачати умови доцільності/недоцільності, обов’язковості або заборони розголошення усиновителями або відповідними державними органами дитині чи іншим особам відомостей про усиновлення: про походження дитини, про історію її походження (родовід), біологічних батьків та інших кровних родичів дитини тощо. Обов’язковою умовою правомірності таких дій має бути дотримання найвищих інтересів дитини, серед яких можна назвати особисту безпеку, право на таємницю особистого життя і право на нормальний розвиток і виховання у сім’ї.

Дане дослідження не вирішує проблему відповідальності за розголошення таємниці усиновлення на рівні міжнародного законодавства. Але воно є перспективним при виробленні універсальних міжнародних стандартів (правил) щодо інформації про усиновлення.