Децентралізація нормопроєктування: імплементація принципу субсидіарності в правотворчості

Анотація

Стаття присвячена дослідженню децентралізації нормопроєктування в контексті імплементації принципу субсидіарності в правотворчості. Розглянуто значення принципу субсидіарності для забезпечення ефективності правотворчих процесів на місцевому рівні, його нормативне закріплення в законодавстві Європейського Союзу та України. Визначається, що принцип субсидіарності, який передбачає прийняття рішень на найнижчому рівні влади, найближчому до громадян, є ключовим інструментом забезпечення балансу між централізацією та децентралізацією у правотворчості. Підкреслюється, що його реалізація передбачає гнучке поєднання цих підходів, де співвідношення рівнів централізації та децентралізації визначається конкретними потребами та контекстом. Аналізуються основні функції принципу субсидіарності: нормативна, захисна та інституційна, які сприяють розвитку демократичних процесів та врахуванню локальних потреб.

Децентралізація нормопроєктування розглядається як механізм делегування правотворчих повноважень від центральної влади до регіональних та місцевих органів, що дозволяє враховувати специфіку місцевого економічного, соціального та культурного розвитку. Аналізується роль органів місцевого самоврядування у правотворчості, а також основні виклики, пов’язані нормопроєктуванням на регіональному та місцевому рівнях.

Виокремлюються форми децентралізації нормопроєктування, включаючи політичну, адміністративну, фіскальну та функціональну децентралізацію, а також їх практичне застосування в країнах Європи. Обґрунтовується необхідність пошуку оптимального балансу між централізацією та децентралізацією правотворчого процесу задля уникнення правової фрагментації та дублювання компетенцій.

Розглядаються інноваційні підходи до нормопроєктування, зокрема цифровізація правотворчого процесу, використання штучного інтелекту та Big Data для оцінки ефективності правових норм. Наведено приклади успішного застосування таких технологій у правотворчості європейських країн та їх потенційне впровадження в Україні. Зроблено висновки про важливість цифрових інструментів для підвищення прозорості та ефективності процесу нормопроєктування.