Окремі проблеми забезпечення неприпустимості обмеження права на судовий захист в умовах воєнного стану

Анотація

На відміну від деяких прав і свобод людини і громадянина, які можуть бути обмежені в умовах воєнного стану, в Україні право на судовий захист перебуває під абсолютним конституційним захистом – воно не може бути обмежене за жодних умов.

Стаття присвячена вивченню питання стосовно того, чи не містять норми Конституції України, які визначають права особи, що підпадають під режим можливого обмеження, елементів необмежуваного права особи на судовий захист та наскільки практична необхідність у з’ясуванні цього питання враховується суб’єктами, уповноваженими встановлювати відповідні обмеження, у процесі їх нормотворчої діяльності.

Мета дослідження полягає у здійсненні теоретико-правової оцінки актів чинного законодавства, якими встановлено окремі обмеження прав і свобод людини і громадянина, на предмет дотримання суб’єктами видання таких актів заборони обмеження права особи на судовий захист, а також у підготовці відповідних пропозицій у разі наявності підстав для цього.

На основі аналізу положень Конституції України, актів чинного законодавства щодо введення та продовження воєнного стану в Україні, а також документів комунікації Постійного представництвом України при Раді Європи із Генеральним секретарем Ради Європи автором виявлено окремі проблеми забезпечення неприпустимості обмеження права на судовий захист в умовах воєнного стану.

Зокрема, з’ясовано, що гарантія судового захисту права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім’ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації є об’єктом потенційного обмеження.

Також виявлено наявність передумов для ініціювання розгляду питання щодо внесення змін до п. 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 шляхом конкретизації його положень в частині зазначення у цій нормі ст. 32 Конституції України з метою виключення з тексту вказаного підзаконного акту положень, які охоплюють зміст ч. 4 ст. 32 Конституції України.