Вплив рішень ЄСПЛ на захист прав людини: виклики сучасного світу

Анотація

Вказується, належна охорона фундаментальних прав особи виступає ключовим критерієм існування справжньої правової держави. Висвітлення функціонування Європейського суду з прав людини набуває все більшого поширення в інформаційному просторі. Значимість цієї інституції з часом не лише не зменшується, а й посилюється. На сьогодні ЄСПЛ перетворився на дієвий механізм правового захисту для тих громадян, які вичерпали можливості добитися справедливості в межах національної правової системи.

У статті досліджено вплив рішень ЄСПЛ на захист прав людини крізь призму сучасних викликів та загроз. Зазначено, що недосконалість національної судової системи є очевидним фактом. При цьому Україна входить до п’ятірки країн з найбільшою кількістю звернень до Європейського суду з прав людини. Наголошено, що той факт, що дедалі більше людей звертається до Європейського суду з прав людини, засвідчує, що він є ефективним механізмом захисту їхніх прав і свобод. Проте ЄСПЛ є наддержавним механізмом захисту прав людини: його можливості обмежені його повноваженнями, широта яких визначається із врахуванням поваги до суверенітету держав-членів, які добровільно взяли на себе зобов’язання виконувати рішення Суду, в яких вони є сторонами. Ефективність механізму правового захисту, створеного Європейською конвенцією з прав людини, залежить не тільки від ефективності роботи Суду, а й від того, наскільки сумлінно держави виконують його рішення. І лише сукупність цих двох факторів має своїм наслідком забезпечення прав людини та основоположних свобод, передбачених Конвенцією. Зроблено висновок, що у контексті адаптації українського законодавства до законодавства ЄС забезпечення соціальних прав людини (право на гідний рівень життя та соціальний розвиток), політичних прав (дотримання міжнародних виборчих стандартів, права на об’єднання), захист прав людини є запорукою стабільних партнерських відносин з державами-членами ЄС. Україні необхідно й надалі докладати чималих зусиль для забезпечення дієвості Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створити нові ефективні національні засоби правового захисту від її порушень, адаптувати національне законодавство до європейських стандартів. Тобто найефективніший і безпосередній захист прав та свобод людини, гарантованих Конвенцією, має забезпечуватися на національному рівні.