Шляхи розв’язання вірмено-азербайджанського конфлікту: правомірність паралелей з російсько-українською війною та вплив на формування концепції повоєнної держави
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.88.1.2Ключові слова:
мирний договір, гібридний конфлікт, окупація Криму та Донбасу, війна у Нагірному КарабахуАнотація
Автори дослідили історико-правові витоки вірмено-азербайджанського конфлікту, які вони вбачають у недосконалому національно-територіальному ладі, запровадженому радянськими конституціями 1924, 1936, 1977 років. Аналізуються правові та неправові способи урегулювання одного з тривалих пострадянських конфліктів, насамперед дипломатичні, політичні та мілітарні, їх етапи та ефективність. Визначаються специфічні особливості вірмено-азербайджанського конфлікту та правові можливості відвернення конфлікту на основі діючої на той час Конституції СРСР. Автори виявили неефективність політико-правового інструментарію, задіяного у 1989-1991 рр. для урегулювання міжнаціонального конфлікту. Найголовніша особливість цього конфлікту полягає в тому, що він почався задовго до розпаду Радянського Союзу і переріс у міжнародний. З набуттям реального суверенітету вказаними кавказькими країнами з’явилася можливість використання міжнародно-правових механізмів відвернення збройних конфліктів, однак ці спроби виявилися млявими та непослідовними. При цьому використано було достатньо широкий спектр таких механізмів, як універсального (ООН), так і регіонального характеру (ОБСЄ). Прийняття у 1992 р. чотирьох резолюцій Ради Безпеки ООН та Мадридських принципів мінської групи ОБСЄ у 2007 р. не відвернуло як окремих спалахів збройного протистояння, так і масштабних бойових дій восени 2020 року.
Основна відмінність розглянутого конфлікту від російсько-української війни, що триває зараз, полягала в тому, що між обома його учасниками не було підписано міждержавних угод про взаємовизнання державних кордонів після розпаду СРСР. Міжнародно-правові механізми припинення воєнного протистояння, попри багаторічні зусилля, позитивного результату не принесли. Фактично конфлікт було вирішено на користь Азербайджану виключно військовими методами протягом двох операцій у 2020 та 2023 роках, під час яких кардинально змінився етнічний склад населення спірних територій, що порушує кілька фундаментальних принципів міжнародного права. Можна припустити, що подібні зміни позбавляють Вірменію будь-яких правових підстав для продовження конфлікту.
Посилання
Конституція СССР від 07.10.1977 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/go/n0001400-77.
Рябека А. Передумови виникнення нагірно-карабаського конфлікту. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2011. Вип. 95 (1). С. 72–74.
Nichol J. Armenia, Azerbaijan, and Georgia: Political Developments and Implications for U.S.Interests. Congressional Research Service,2014,2 april. 66 p.
European Parliament Joint Resolution on the situation in Armenia. Oficial Journal of the European Communities. Volume 33. 19 February 1990. No C 38/81, C 38/82. URL: https://www.armenian-genocide.org/Karabakh.374/current_category.360/nagorno-karabakh_detail.html.
Буравський О.А., Петрук А.М. Проблеми Нагірно-Карабахського конфлікту. Історія, культура, пам’ять у науковому вимірі: стан, перспективи. Матеріали ІV міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 26 травня 2023 р. С. 22–26.
Гасанов Г. Дипломатия под грохот орудий. Первая дипломатическая миссия азербайджанской республики. Баку: «Red N Line», 2021. 584 с.
Joint statement on Azerbaijan’s attack on Nagorno-Karabakh (19.ІХ.2023) EuropeanParlament. URL: https://www.europarl.europa.eu/delegations/en/product/product-details/20230919DPU37422.
De Waal T. Black garden. Armenia and Azerbaijan through peace and war/ NY University press. 2003. 360 p.
Кошельник В. Е. Вірмено-азербайджанський конфлікт: хронологія подій та політичний аспект. Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, сер. «Питання політології», 2023, вип. 44, С. 61–67.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 К. В. Бережна, Р. О. Беспаленков, О. М. Слісаренко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
