Моделі прокуратури в механізмі розподілу державної влади: досвід зарубіжних країн

Анотація

Вказується, прокуратура займає особливу нішу в системі державних інституцій сучасних країн, реалізуючи наглядові функції щодо дотримання законності та представляючи інтереси держави й суспільства. Однак, місце прокуратури в структурі розподілу державної влади характеризується істотними розбіжностями у різних правових системах світу, що обумовлює необхідність вивчення міжнародного досвіду організації прокурорських органів.

У статті здійснено комплексний аналіз інституційного статусу прокуратури в системі розподілу державної влади. Досліджено різноманітні моделі організації прокурорських систем у зарубіжних країнах та визначено їх особливості. Виокремлено п’ять основних груп країн за критерієм позиціонування прокуратури в державному механізмі: країни, де прокуратура функціонує в структурі Міністерства юстиції; країни, де прокуратура є частиною судової системи; країни, де прокуратура сформована як самостійна система адміністративних органів; країни, де прокуратура підзвітна державно-партійним органам; країни, де прокуратура або її аналог відсутні. Проаналізовано наукові підходи щодо оптимального місця прокуратури в системі державного управління, що варіюються від включення її до законодавчої, виконавчої чи судової гілки влади до функціонування як окремої контрольно-наглядової гілки влади.

Особливу увагу приділено двом основним моделям існування прокуратури в системі судової влади: повної інтеграції до судової влади зі збереженням адміністративної автономності та структурного підпорядкування органам юстиції з функціональною орієнтацією на забезпечення правосуддя. Розглянуто класифікації типологій прокурорських органів, запропоновані українськими науковцями, та їх відповідність реаліям сучасних правових систем.

Обґрунтовано, що оптимальна модель прокуратури має забезпечувати її ефективне функціонування як автономної структурної одиниці державного апарату, здатної виконувати специфічні завдання у сфері забезпечення законності та правопорядку, з одночасним збереженням балансу в системі інституційних стримувань і противаг. Відзначено позитивну тенденцію до включення прокуратури до системи правосуддя, що відповідає європейським стандартам та сприяє більш чіткому визначенню її місця серед інших органів державної влади.