Локальні війна та воєнний конфлікт: поняття та міжнародний досвід

Анотація

Локальні війни та воєнні конфлікти є однією із головних загроз як для національної, так і для міжнародної безпеки. У статті наголошується, що міжнародний досвід вирішення таких конфліктів вимагає як дипломатичних зусиль, так і економічних санкцій, гуманітарної допомоги, тощо. При цьому локальні війни є джерелом нестабільності, яка поширюється на сусідні країни і навіть на інші континенти. Сучасні методи ведення війни, зокрема гібридні операції, кібернапади, використання дронів та інших технологічних інновацій, змінюють традиційні підходи до стратегії військових дій. У відповідь на ці виклики міжнародні організації, як-то Організація Об’єднаних Націй, Європейський Союз, а також окремі інші держави, мають більше акцентувати увагу на вирішенні локальних конфліктів, шукаючи ефективні стратегії для зменшення насильства та запобігання ескалації збройних протистоянь.

Автор вказує на те, що переважна більшість науковців лише у загальних рисах зазначають межу між локальними війнами і воєнними конфліктами, зближуючи ці нетотожні форми збройного насильства. Разом з тим, різницю між ними можна визначити, використовуючи критерії якісного та кількісного аналізу. Крім того, воєнний конфлікт від війни відрізняє міжнародно-правовий аспект.

У статті наголошено на важливості додержання прав людини в процесі мирного врегулювання збройних конфліктів. Зазначається, що захист прав людини в період конфлікту та після нього є важливою умовою для встановлення стабільного миру в світі. Для України критичним наразі є забезпечення прав людини як на захоплених територіях, так і на тих, що знаходяться під контролем держави. Це включає в себе належне ставлення до цивільного населення, захист прав військовослужбовців та осіб, які перебувають під незаконним утриманням, а також реабілітацію жертв конфлікту через забезпечення доступу до медичних, юридичних, соціальних послуг.

За результатами аналізу досвіду інших зарубіжних країн, автором зроблено висновок про те, що наразі для нашої держави необхідним є створення чіткої стратегії правової реабілітації та реінтеграції після припинення конфлікту, а також налагодження ефективної роботи інститутів правосуддя, які могли б забезпечити стабільність після припинення воєнного стану у період відбудови країни.