Взаємодія Європейського суду з прав людини та Суду Справедливості ЄС: на прикладі правопорядку Бельгії

Анотація

Станом на сьогодні Європейський Союз і Рада Європи відіграють ключову роль у встановленні стандартів захисту прав людини. Європейський суд з прав людини та Суд справедливості ЄС в загальному об’єднані єдиною фундаментальною метою – захистом прав людини, і час від часу звертаються до практики один одного, що має наслідком «взаємне перехресне запліднення», тому на перший погляд здається, що ці міжнародні правозахисні інституції дуже схожі, проте, у ході більш детального аналізу їх співвідношення можна побачити ряд суттєвих відмінностей, які було розкрито у даній статті. Із 46 країн-членів Ради Європи 27 входять до Європейського Союзу, відповідно їх громадяни мають доступ до захисту своїх прав в рамках обох судових інстанцій.

У статті досліджується взаємодія Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) та Суду справедливості Європейського Союзу (СЄС) у контексті правопорядку Бельгії. Автор аналізує вплив рішень цих двох ключових судових інституцій на розвиток національного законодавства та судової практики в Бельгії, з акцентом на гармонізацію європейських і національних правових стандартів. Особливу увагу приділено механізмам співвідношення юрисдикцій ЄСПЛ та СЄС, а також їхньому впливу на забезпечення прав людини у багаторівневій правовій системі Бельгії.

Стаття розкриває історичні аспекти інтеграції Бельгії в правопорядок ЄС, зокрема рішення Касаційного суду у справі Le Ski (1971), яке стало переломним моментом у визнанні верховенства права ЄС над національним законодавством. Розглядаються також особливості застосування принципів еквівалентності та ефективності, впроваджених Судом ЄС для уніфікації процесуальних норм держав-членів. Увага зосереджена на взаємозв’язку права ЄС із Європейською конвенцією з прав людини (ЄКПЛ) та ролі доктрини «поля розсуду» у забезпеченні балансу між міжнародними зобов’язаннями держав-членів та їхньою правовою автономією.

Наукова новизна полягає в аналізі сучасної практики судового діалогу між ЄСПЛ і СЄС, а також у дослідженні впливу цього діалогу на правові процеси в Бельгії. Автор робить висновок, що синергія між юрисдикціями ЄСПЛ та СЄС сприяє посиленню захисту прав людини у державах-членах ЄС, хоча залишається низка викликів, пов’язаних із їхньою правовою автономією та практикою тлумачення норм.