Щодо проблеми міжнародно-правової відповідальності російської федерації за вчинення екологічних правопорушень на території України

Анотація

Стаття присвячена аналізу екологічних злочинів, скоєних російською федерацією (далі – рф) під час агресії проти України, зокрема їх масштабів, наслідків та правових механізмів притягнення до відповідальності. Збройний конфлікт, який розпочався у 2014 році й досяг апогею після повномасштабного вторгнення у 2022 році спричинив масштабні екологічні збитки, які мають не лише національний, а й глобальний характер. Воєнні дії супроводжуються систематичним руйнуванням інфраструктури, забруднення ґрунтів, повітря та водних ресурсів, знищення природних екосистем, – і це лише частина екологічних наслідків війни. Деградація навколишнього середовища та руйнування в результаті війни не тільки завдає шкоди самій природі, але й загострює питання втрати продовольства та води, знищуючи засоби до існування людей. Особливо загрозливою стала ситуація на Сході України, де бойові дії спричинили пошкодження промислових і критичних інфраструктурних об’єктів, створивши додаткові екологічні ризики. Однак, попри очевидність цих злочинів, притягнення росії до міжнародно-правової відповідальності за них стикається з низкою проблем.

Авторками встановлено, що попри значний міжнародний досвід боротьби з екологічними злочинами, визначення поняття «екоцид» у міжнародному праві залишається неврегульованим. Відсутність чітких механізмів притягнення до відповідальності за екологічні злочини, включаючи екоцид, ускладнює досягнення справедливості та ефективної компенсації завданих збитків.

У статті висвітлено концепцію екологічних злочинів у міжнародному праві, яке не має загальновизнаного визначення цього явища, але містить низку універсальних і регіональних актів, що регулюють такі правопорушення.

Особливу увагу приділено оцінці завданої шкоди, яка нараховує мільярди доларів і включає як матеріальні втрати, так і незворотну шкоду природному середовищу. Розглянуто основні міжнародно-правові механізми, що можуть бути застосовані для покарання винних та відшкодування збитків, включаючи репарації, сатисфакцію та створення спеціальної компенсаційної комісії. Та приділено увагу ініціативі створення Міжнародного реєстру збитків («RD4U»), що покликаний стати базовим елементом механізму компенсації за екологічні та інші збитки.