Уповноважений орган, який забезпечує організацію та незалежність суддів (на прикладі Азербайджанської Республіки та України)
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.4.25Ключові слова:
Вища рада правосуддя, Судово-правова рада, українське законодавство, азербайджанське законодавство, судова влада, правосуддя, незалежністьАнотація
Статтю присвячено вивченню природи та значення уповноваженого органу, який забезпечує організацію та незалежність суддів, на прикладі Азербайджанської Республіки та України, з огляду на наявні наукові підходи та положення чинного законодавства наведених країн.
Встановлено, що положеннями національного законодавства України та Азербайджанської Республіки запроваджено відповідний механізм та детерміновано релевантний правовий режим спеціального органу, який забезпечує організацію та незалежність суддів, в рамках соціально-економічного та правого поля вказаних держав.
Визначено, що Вища рада правосуддя та Судово-правова рада за своєю природою та значенням в правовому полі України та Азербайджанської Республіки відповідно досить схожі й є надбанням довготривалої імплементації основних міжнародних стандартів у сфері судоустрою та правосуддя у національне законодавство. Метою такого органу є поєднання наступних складових: 1) захист судових органів та суддів від зовнішнього впливу інших гілок влади під час здійснення правосуддя; 2) забезпечення ефективного та якісного правосуддя; 3) оптимізація організаційних та фінансових питань в межах управлінської діяльності судовою системою.
Підтримано наукову позицію, згідно якої Вища рада правосуддя та Судово-правова рада фактично є органом державної влади зі спеціальними повноваженнями й порядком формування, який поєднав у собі функції усіх трьох гілок влади у розрізі формування судової системи та забезпечення правосуддя. Висловлені пропозиції щодо взаємної імплементації положень українського та азербайджанського законодавства в частині дефініції Вищої ради правосуддя та Судово-правової ради, а також детермінації основних засад їх конституційно-правового статусу. Звернена увага на суперечливість питань формування наведених органів та удосконалення такої процедури шляхом залучення у більшій мірі інституцій громадянського суспільства, як наслідок зменшення питомої ваги представників органів державної влади у їх складі, що сприятиме реалізації змісту незалежності наведених органів.
Підтримано наукову позицію щодо розширення функціоналу вказаного органу через наділення його певними функціями нормотворчого характеру та участі у законодавчому процесі.
Посилання
Добош З. Особливості становлення та розвитку Вищої ради правосуддя в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2020. № 2. Т. 7. С. 278–287.
Корчевна Л.О., Короленко І.М. Створення Вищої ради правосуддя України в контексті посилення незалежності судової влади. Вісник Одеського національного університету імені М.І. Мечникова. Правознавство. 2019. Вип. 2 (35). Т. 24. С. 49–57.
Демидюк О. Теоретичні засади формування Вищої ради правосуддя. Підприємництво, господарство і право. 2021. № 3. С. 306–311.
Демидюк О. Принципи функціонування Вищої ради правосуддя. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Випуск 85: частина 4. С. 188–195.
Халюк С.О. Поняття принципів конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя. Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. пр. Вип. 91. С. 217–222.
Бисага Ю.М., Пирога І.С. Повноваження та функціональне призначення Вищої ради правосуддя у сфері забезпечення незалежності судової влади. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2023. Випуск 79: частина 2. С. 432–437.
Халюк С.О. Конституційно-правовий статус Вищої ради правосуддя: методологічні підходи до його дослідження. Південноукраїнський правничий часопис. 2020. № 4. С. 51–55.
Росоляк О.Б. Правовий статус Вищої ради правосуддя в Україні та зарубіжних країнах: порівняльно-правовий аспект. Південноукраїнський правничий часопис. 2019. № 4. Ч. 1. С. 65–69.
Федорчук А. Імплементація зарубіжного досвіду адміністративно-правового регулювання правового статусу суддів. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 8. С. 110–118.
Рустамзаде А.Х. Конституційно-правовий статус судово-правової ради в Республіці Азербайджан. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2015. Випуск 30. Том 1. С. 92–95.
Халюк С.О. Поняття конституційно-правового статусу Вищої ради правосуддя: теоретико-правовий аналіз. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 7. С. 47–49.
Баран А. Повноваження Вищої ради правосуддя щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». 2020. № 2. Т. 7. С. 33–41.
Комзюк В.Т. Окремі питання правового статусу Вищої ради правосуддя. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 11. С. 759–761.
Кучер А.М. Вища рада правосуддя як оновлений вищий орган суддівського самоврядування. Тенденції і перспективи розвитку інститутів права та держави: зб. тез доп. Міжнар. юрид. наук.-практ. конф. «Актуальна юриспруденція», м. Київ, 19 квіт. 2018 р.; Матеріали І Всеукраїнських наукових читань пам’яті академіка С. Дністрянського «Західноукраїнська Народна Республіка – П’ємонт українського державотворення», м. Тернопіль, 13-14 квіт. 2018 р. Київ-Тернопіль: ТНЕУ, 2018. С. 25–28.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 К. А. Ахундова

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.