Свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім’ї як засада кримінального провадження

Анотація

У науковій статті зазначено, що закріплення державою прав людини гарантується механізмом їх реалізації. Одним з основних прав, передбачених статтею 63 Конституцією України є право не свідчити проти себе чи своїх близьких родичів та членів сім’ї. У даній науковій статті підкреслено, що дане право відіграє особливу роль у сфері кримінального процесу, оскільки відповідно до чинного Кримінального процесуального кодексу України становить одну із засад кримінального провадження. Автори підкреслюють, що визнання даного права може свідчити про наявність конфлікту між публічними та приватними інтересами у кримінальному провадженні, тому метою даного дослідження є визначення основних умов реалізації цього принципу та його сприяння виконанню завдань кримінального провадження. Передусім автори приділяють увагу історії становлення права особи не свідчити проти самої себе або близьких родичів та членів сім’ї, розглядаючи зокрема етап зародження принципу «імунітету свідка» у праві Античних держав, та подальші особливості його застосування у період середньовіччя, Просвітництва, а також окремо досліджується розвиток цього принципу на території України. Здійснено аналіз норм Конституції України та Кримінального процесуального кодексу України, які є сучасними джерелами права не свідчити проти себе та близьких родичів. З’ясовано, що зміст даної засади кримінального провадження є сукупністю прав особи: не відповідати і не давати свідчень з приводу підозри чи обвинувачення, так і з будь-яких інших питань, які, можуть в результаті стати підставою для підозри, право відмовитися відповідати на запитання; не свідчити проти себе; бути поінформованим про ці права тощо. Розглянуто особливості реалізації цих прав різними суб’єктами кримінального провадження. Зазначено, що реалізація цієї засади має бути гарантована на всіх стадіях кримінального провадження, однак основну увагу зосереджено на досудовому розслідуванні. Додатково автори зауважують, що дане право може бути реалізоване і до початку кримінального провадження. Проаналізовано порушення засади свободи від самовикриття на прикладі справи Європейського суду з прав людини.