Слідчий як суб’єкт кримінального процесуального доказування (окремі аспекти)

Анотація

Кримінальна процесуальна діяльність як різновид соціальної діяльності має пізнавальний характер. Вона спрямована на встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, особи, яка його вчинила, а також інших обставин, які мають важливе значення для належного її здійснення. Така спрямованість кримінального провадження може бути реалізована лише шляхом здійснення доказування, яке є основним змістом кримінальної процесуальної діяльності. Воно характеризується регламентованістю законом (визначеність засобів і порядку такого пізнання, кола суб’єктів доказування), однак має чимало недоліків і прогалин.

Відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) обов’язок доказування покладається на сторону обвинувачення (ч. 1. ст. 92). У п. 19 ст. 3 КПК зазначається, що сторони кримінального провадження – з боку обвинувачення: слідчий, дізнавач, керівник органу досудового розслідування, керівник органу дізнання, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом. Посадові особи, які належать до сторони обвинувачення, уповноважені здійснювати збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій і негласних слідчих (розшукових) дій, витребування й отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових і фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених КПК (ч. 2 ст. 93 КПК). При цьому слід зауважити, що саме сторона обвинувачення зобов’язана всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК).

Дана стаття присвячена дослідженню діяльності слідчого як суб’єкта доказування в кримінальному провадженні під час досудового розслідування. У роботі проаналізовано чинне законодавство України, наукові дослідження щодо доказової діяльності слідчого в кримінальному процесі. Матеріали статті представляють як теоретичну, так і практичну цінність. Вони можуть бути використані для подальшого наукового дослідження особливостей вітчизняного кримінального процесуального доказування, а також для належного розуміння та здійснення його правозастосовної кримінальної процесуальної діяльності.