Моделювання готовності суспільства сприймати засуджених на засадах гуманності: методологічний аспект

Анотація

У статті зазначено про те, що соцієнтальність визначає методологічні базиси, впливає на конкретику термінологічного поля, вибір методів, засобів і способів проведення дослідження, інструментів опису перебігу і узагальнення отриманих результатів, обґрунтування умов забезпечення якості та вибір шляхів моніторингу наслідків правового дослідження. Для досліджень у сфері гуманітарних наук пріоритетним є приписи людяності, дотримання основоположних прав людини. Цим визначається доцільність розроблення методології створення і реалізації моделі готовності суспільства сприймати засуджених на засадах гуманності в Україні в умовах воєнного стану і у повоєнний період. Автором виділено три етапи: перший етап передбачає міждисциплінарне вивчення економічних, соціокультурних, політичних, ідеологічних, освітніх, психологічних, інших складників, які визначають функції соціально-виховної роботи і програм ресоціалізації в установах виконання покарань і пробації. На другому етапі передбачено вивчення і аналіз емпіричних даних щодо однозначності розуміння цілей, засобів і заходів ресоціалізації і габілітації засуджених, які готуються до звільнення чи відбувають покарання, не пов’язане із позбавленням волі, у співпраці чи єдності заходів громади, закладів освіти, соціальних служб, пробації і структур пенітенціарної системи. Третій етап – моделювання готовності гуманістичного сприйняття у найближчому оточенні особи, яка проходить ресоціалізацію чи перебуває в реінтеграційних процесах після звільнення з установи виконання покарання. Надано стислу характеристику моделі соціальних уявлень, соціальної ідентичності, соціогуманітарного навчання. На основі виділених системного, комплементарного, компетентнісного, ортобіотичного і катамнестичного підходів визначено рушійні чинники, які впливають на готовність суспільства сприймати засуджених на засадах гуманності: державна кримінально-виконавча, соціальна і освітня політики, інформування і системи комунікації, масова культура, духовно-моральні імперативи, ортобіотична якість життя людини, релігійні постулати, історичні екскурси і життєписи потенційних менторів.