Втрата та зіпсування майна як ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 413 Кримінального кодексу України

Анотація

Стаття присвячена дослідженню понять втрати та зіпсування майна як обов’язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 413 КК України.

Встановлено, що втратою майна є вихід майна із володіння особи, про що свідчить те, що особа не може вчиняти щодо майна будь-яких дій, використовувати його на власний розсуд. Обґрунтовано, що втратою слід вважати і ті випадки, коли майно вибуває із володіння військовослужбовця назавжди, і ті, коли майно виходить з його володіння на деякий час, а далі повертається законному володільцю. Доведено, що втрата майна у розумінні ст. 413 КК України має місце як тоді коли з моменту виходу із володіння військовослужбовця воно перестало існувати як таке, так і в разі переходу майна у володіння сторонньої особи, або ж відсутності інформації про його місцеперебування. Встановлено, що зіпсування майна у ст. 413 КК України полягає у приведенні його до стану, який унеможливлює, або ж обмежує можливість використання за призначенням.

Обґрунтовано, що при розмежуванні втрати майна і його зіпсування слід виходити з того, що, чи мав місце вихід майна із володіння військовослужбовця; якщо предмет майна був доведений до стану повної непридатності для використання за призначенням та не може бути відновлений, однак залишився у володінні особи, має місце не втрата, а зіпсування майна.

Аргументовано, що поняття зіпсування майна не тотожне ні поняттю знищення майна, ні поняттю пошкодження майна, ні їхній сукупності. Ним охоплюється усі випадки пошкодження майна, а також ті випадки знищення майна, в яких предмет майна продовжує існувати, не може бути відновлений, і в такому стані продовжує перебувати у володінні особи. Втрата майна охоплює лише ті випадки знищення майна, коли майно перестає існувати як таке. Встановлено, що обсягом поняття втрати майна також охоплюються випадки загублення майна та заволодіння цим майном сторонніми особами.

Доведено, що при внесенні змін до ст. 413 КК України, а також при конструюванні аналогічних положень в межах нової кодифікації кримінального законодавства можливе використання формулювання «втрата, знищення або пошкодження», однак у контексті чинного КК України таке рішення вимагає відмови від вказівки на обов’язкове діяння – порушення правил зберігання майна.