Збройна агресія російської федерації та/або воєнний стан в Україні як небезпека, яка загрожує, у складі крайньої необхідності

Анотація

У статті висвітлюється проблема розуміння небезпеки, яка загрожує, під час дії воєнного стану та збройної агресії російської федерації в Україні. Встановлено, що сама по собі збройна агресія російської федерації та введення в Україні режиму воєнного стану не дають підстав визнавати їх небезпекою, яка загрожувала, як первісного юридичного факту у складі крайньої необхідності. Констатовано, що небезпека, яка загрожує, повинна характеризуватися такою темпоральною властивістю, як її виникнення перед вчиненням вимушених дій особою, пов’язаних із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам. У тому разі, коли порушується питання про наявність крайньої необхідності в діях особи, однак буде встановлено, що протиправні дії вчинені були ще задовго до виникнення небезпеки, яка загрожувала, слід констатувати, що стану крайньої необхідності на момент вчинення протиправних дій не було, а тому ст. 39 Кримінального кодексу України застосовуватися до цієї ситуації не може. Визначено, що сама по собі тимчасова окупація населеного пункту ще не свідчать про те, що існує небезпека заподіяння шкоди відповідним правоохоронюваним інтересам. Вказана обставина повинна отримати детальне пояснення в апеляційній / касаційній скаргах та досліджена в суді першої інстанції з урахуванням наявних у справі доказів. У разі, якщо під час наявності небезпеки, яка загрожувала, була вчинена певна дія, яка формально містить ознаки складу триваючого кримінального правопорушення (наприклад, зберігання вогнепальної зброї), однак на момент припинення злочинного стану особи така небезпека вже відпала, то слід констатувати, що небезпека перестала бути безпосередньою. Окрім того, для встановлення наявності небезпеки потрібно брати до уваги характер самої небезпеки. Якщо він суттєво змінився на момент припинення злочинного стану порівняно з вчиненням дій у стані крайньої необхідності, у результаті чого відпала необхідність у використанні, наприклад певних предметів, то слід констатувати відсутність стану крайньої необхідності. Розглядаючи питання про наявність в діях особи стану крайньої необхідності, слід визначати, чи не вчинені дії особи за наявності інших обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння. Йдеться, зокрема, про виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.