Адміністративно-правові основи діяльності військового омбудсмена: міжнародний досвід і перспективи України

Анотація

Дослідження присвячено аналізу сутності, функцій та моделей організації інституту військового омбудсмена в контексті сучасних викликів, пов’язаних із забезпеченням прав військовослужбовців. Особливу увагу приділено порівнянню міжнародного досвіду функціонування військових омбудсменів та можливості адаптації успішних практик до українських реалій.

У роботі висвітлено історичні передумови виникнення інституту омбудсмена, його поступовий розвиток та розповсюдження у світі. Зокрема, проаналізовано три основні моделі військових омбудсменів, які включають: інститути, інтегровані у структуру збройних сил (наприклад, у США та Нідерландах), загальні інститути омбудсмена, що охоплюють військову сферу (Польща, Україна), та спеціалізовані незалежні органи, що працюють виключно у військовій сфері (Канада, Велика Британія, Німеччина). Розглянуто переваги та недоліки кожної моделі, акцентовано на їх впливі на прозорість, підзвітність і демократичний контроль у військовій сфері.

Функціональний аспект діяльності військового омбудсмена включає розгляд скарг, проведення розслідувань, підготовку рекомендацій для усунення недоліків у роботі збройних сил, моніторинг дотримання прав військовослужбовців, а також нагляд за виконанням норм міжнародного гуманітарного права. Важливим інструментом є підготовка звітів, що сприяють інформуванню громадськості, парламенту та військових структур про виявлені проблеми та шляхи їх вирішення. Дослідження підкреслює, що створення інституту військового омбудсмена в Україні є невідкладною необхідністю в умовах триваючої війни. Військовий омбудсмен може стати гарантом правового порядку в армії, забезпечуючи захист прав військовослужбовців і зміцнюючи довіру між суспільством і збройними силами. Запровадження такої інституції сприятиме не лише демократизації військової адміністрації, а й підвищенню міжнародного іміджу України як держави, що дотримується прав людини навіть у воєнний час.

У висновках обґрунтовано, що ефективність діяльності військового омбудсмена залежить від інтеграції міжнародних стандартів у національну правову систему, забезпечення незалежності, належного фінансування та чіткої координації з іншими державними структурами. Досвід країн із різними моделями військових омбудсменів дозволяє визначити перспективні напрями розвитку цього інституту в Україні, враховуючи специфіку національного законодавства і потреби військовослужбовців.