Правове регулювання служби в органах місцевого самоврядування на прикладі Німеччини та Великобританії

Анотація

У статті подано результати дослідження досвід окремих країн Європи (Німеччина та Великобританія) в частині правового регулювання служби в органах місцевого самоврядування, а також обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення українського законодавства у цій сфері з урахуванням європейського досвіду таких країн. Розбудова новітнього законодавчого регулювання служби в органах місцевого самоврядування тісно пов’язана із урахуванням досвіду зарубіжних держав, насамперед, держав-членів ЄС. За результатами аналізу наднаціонального європейського законодавства, а саме Європейської хартії місцевого самоврядування, Гельсінської декларації регіонального самоврядування, визначено, що цими документами закріплено загальні прагнення держав-членів Ради Європи забезпечити гідні умови праці муніципальним службовцям – не гірші, ніж ті, що передбачені для державних службовців. Автор зазначає високий рівень соціального захисту муніципальних службовців, тенденцію до забезпечення гендерної рівності чоловіків і жінок шляхом закріплення в законодавстві квоти для жінок, високий рівень престижності муніципальної служби та розвинутість інституту політичної відповідальності виборних муніципальних посад в Німеччині та Великобританії. Підтримується автором ідея впровадження в Україні реєстру інтересів посадових осіб органів місцевого самоврядування з метою уникнення наявності конфлікту інтересів під час перебування їх на муніципальній службі за британською моделлю. Запропоновано запозичити досвід Німеччини щодо поділу службовців на штатних і почесних чиновників із чітким розмежуванням їхнім функціональних повноважень та режиму й оплати праці. Акцентується увага на необхідності встановити конкретні та чіткі вимоги щодо проведення періодичної оцінки (атестації) працівників не менше двох разів на рік. У межах статті аналізується подальший вектор дій щодо імплементації окремих положень Угоди про асоціацію, а також констатовано низький ступінь гармонізації українського законодавства до стандартів ЄС.