Генезис та еволюція Державної служби зайнятості: історичні етапи, сучасні виклики та перспективи розвитку

Анотація

У статті здійснено ґрунтовний правовий аналіз інституційних засад функціонування, еволюції та адаптації Державної служби зайнятості України до актуальних викликів, зумовлених соціально-економічними, політичними та правовими трансформаціями. Розглянуто історичний розвиток державної політики у сфері зайнятості населення, виокремлено шість етапів становлення Державної служби зайнятості, починаючи від її нормативного закріплення у 1990-х роках і до сучасного періоду реформування, обумовленого євроінтеграційними процесами, глобальними кризовими явищами, пандемією COVID-19 та наслідками збройної агресії проти України. Досліджено вплив суспільно-економічних та політичних трансформацій на функціонування ДСЗ, зокрема її роль у забезпеченні державного регулювання ринку праці, правових механізмів соціального захисту безробітних та реалізації державних політик щодо підтримки внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного стану.

Обґрунтовано, що в умовах збройного конфлікту Державна служба зайнятості зазнала суттєвих організаційно-правових змін, спрямованих на підтримку економічної стабільності, розширення цифрових інструментів адміністрування, впровадження дистанційних форматів надання адміністративних послуг та реалізацію програм професійної адаптації і перекваліфікації осіб, які втратили роботу внаслідок кризових явищ. Проаналізовано основні напрями модернізації правового регулювання зайнятості відповідно до європейських стандартів, включаючи адаптацію нормативно-правових механізмів до принципів Європейської соціальної хартії та поступову інтеграцію України до європейського ринку праці шляхом розширення співпраці з Європейською службою зайнятості (EURES).

Окрему увагу приділено міжнародно-правовим аспектам діяльності ДСЗ, що охоплюють імплементацію міжнародних зобов’язань України у сфері зайнятості та соціального захисту, гармонізацію національної системи соціального страхування із правовими стандартами Європейського Союзу, а також участь у програмах міжнародної технічної допомоги, спрямованих на зміцнення інституційної спроможності органів державного управління у сфері працевлаштування.

За підсумками дослідження сформульовано низку правових висновків та пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання державної політики зайнятості, оптимізації механізмів державного управління ринком праці та посилення правових гарантій соціального захисту громадян. Доведено, що подальше реформування Державної служби зайнятості та її інтеграція до європейського правового простору є необхідною умовою забезпечення соціально-економічної стабільності, підвищення рівня зайнятості та розбудови сучасних механізмів правового регулювання трудових відносин у публічно-правовій сфері.