Правові засади державного регулювання сільського господарства в ЄС

Анотація

У статті досліджуються правові засади державного регулювання сільського господарства в Європейському Союзі. Визначено та обґрунтовано актуальність даного дослідження. Показано важливість визначення пріоритетних напрямів розвитку такого сектору діяльності та економіки держави, і забезпечення усіх необхідних умов щодо розвитку сільського господарства як виду підприємництва. Встановлено, що мета державного регулювання сільського господарства полягає в створенні стабільних економічних, соціальних та правових умов його розвитку, що пояснюється особливими умовами функціонування сільського господарства. Розкрито, що державне регулювання аграрного сектора у Європі має економічне спрямування, а однією з його найважливіших функцій є регламентування кількості й якості продукції що виробляється шляхом контролю за організаційно-економічною структурою виробництва, зокрема заохоченням кооперації та вертикальної інтеграції, що має вплив на галузеву спеціалізацію виробництва сільськогосподарських продуктів і порядок постачання ними населення. Показано, що до важливих функцій державного регулювання відносять також управління технічним прогресом у сільському господарстві через систему наукових установ або заклади освіти, професійного навчання, підвищення кваліфікації, надання консультативної допомоги фермерам; технічне та комерційне обслуговування за допомогою державних закупівель, державних оптових ринків, ветеринарне обслуговування та кредитування, а також розробки та впровадження спеціальних програм розвитку сільських районів. Проаналізовано, що крім використання непрямих економічних важелів, в окремих державах мають місце і заходи прямого втручання у виробництво з метою його обмеження. Зокрема, шляхом введення квотування на виробництво окремих видів продукції. Обґрунтовано, що майже всі країни Європейського Союзу близько половини національних сільськогосподарських бюджетів витрачають на структурну політику, а саме на модернізацію і укрупнення ферм, покращення якості землі та інших сільськогосподарських ресурсів, покращення оперативної роботи фермерів, скорочення виробничих витрат та розвиток несприятливих районів.