Правова основа участі прокурора у господарському процесі

Анотація

У статті проаналізовано правові підстави участі прокурора поза межами кримінального судочинства на підставі норм законодавства України, міжнародного права та судової практики Європейського суду з прав людини. Зазначено, що такий вид діяльності становить скоріше виняток у діяльності прокуратури більшості країн світу. Організація і повноваження органів прокуратури в різних країнах світу мають схожі завдання – захист публічних інтересів держави та суспільства у судово-правовій системі у сфері кримінального, господарського та цивільного права. Водночас політичний режим окремо взятої держави впливає на завдання та функції прокуратури.

Так, найчастіше якщо демократія у суспільстві знаходиться на високому рівні, то коло наглядових повноважень органів прокуратури менше, порівняно з країнами, де такий показник демократії значно знижений. На противагу цього прокуратура країн з авторитарним режимом має функцію загального нагляду, а в тоталітарних режимах прокуратура взагалі стає репресивним органом, ще одним із важелів тиску на суспільство.

Під час проведення даного дослідження використано філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження. Автором використано аналіз, синтез, дедукція і індукція та інші прийоми логічного методу. Також використано спеціально-юридичні методи дослідження, методи юридичної логіки та методологію порівняльного правознавства.

Наведено приклади участі прокурора у справах, розглянутих Європейським судом з прав людини, які ілюструють вплив статусу прокурора на моральний стан учасників справи.

Крім того, звернено увагу на те, що інтереси держави, суспільства, які захищають в суді органи прокуратури є оціночним поняттям, яке не має сталого нормативного визначення. Кожного разу прокурор має довести суду, у чому саме полягає порушення такого інтересу і чому він є незахищеним. У статті наведено приклади судових проваджень за позовами в інтересах держави, які свідчать про те, що не завжди вступ прокуратури у справу або подання позову даним органом є доцільним та таким, що у кінцевому результаті захищає інтереси держави, суспільства чи окремого індивіда.