Основні тенденції забезпечення правової охорони авторського права і суміжних прав у цифровому середовищі

Анотація

Стаття присвячена дослідженню особливостей правової охорони авторських прав і суміжних прав в умовах функціонування цифрового середовища. Запропоновано розглядати цифрове середовище як особливий новітній простір, в межах якого здійснюються процеси, направлені на обробку, зберігання та передачу інформації, а також безпосереднє її створення.

Зауважено, що судовий захист порушених авторських прав в мережі Інтернет досить часто має низький рівень ефективності у зв’язку з недостатньою вузькою спеціалізацією суддів у цій сфері, а також з відсутністю повноцінного спеціалізованого судового органу, а саме - Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Визначено, що Інтернет-піратство є одним із найпоширеніших порушень авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет, що значно впливає на реалізацію автором прав інтелектуальної власності та отримання доходу від економічного потенціалу створеного ним твору. На основі аналізу нормативного визначення Інтернет-піратства зроблено висновок, що визначення всіх несанкціонованих способів використання твору як піратства значним чином необґрунтовано розширює обсяг такого поняття.

Автор зазначає, що сьогодні точкою відліку для визначення охороноздатності творів, створених за допомогою технології штучного інтелекту, є рівень залучення інтелектуальної творчої діяльності людини, яка оптимізувала процес створення конкретного об’єкта інтелектуальної власності шляхом застосування ШІ для забезпечення ефективності реалізації творчого задуму.

Виокремлено наступні вектори сутнісної та змістовної трансформації законодавства у сфері авторського права і суміжних прав в контексті розвитку інформаційних технологій та використання цифрового середовища для створення, розміщення, розповсюдження результатів творчої діяльності, а саме: удосконалення механізму правової охорони об’єктів авторського права і суміжних прав в мережі Інтернет; забезпечення балансування інтересів авторів та користувачів мережі Інтернет; удосконалення правового регулювання статусу об’єктів, створених за допомогою ШІ без застосування творчої діяльності людини; приведення національного законодавства у відповідність до законодавства Європейського Союзу; забезпечення ефективного функціонування Вищого суду з питань інтелектуальної власності.