Поняття колізійної проблеми в міжнародному приватному праві та основні способи її вирішення

Анотація

У статті аналізується колізійна проблема в міжнародному приватному праві та досліджуються шляхи і основні підходи до її вирішення. Доведено, що сучасне міжнародне приватне право перестає бути суто колізійним правом, тобто правом колізії (конфлікту) національних систем права і перетворюється на право взаємодії національних систем приватного права, в рамках якого співробітництво превалює над колізією. Розкрито сутність колізійного питання, що полягає в тому, що необхідно визначити право якої держави повинно бути застосоване до конкретного правовідношення, ускладненого іноземним елементом: право держави, до якої належить іноземний елемент або право країни суду. Встановлено, що в міжнародному приватному праві вирішення колізійної проблеми можливе шляхом застосування одного з наступних трьох підходів: прямого (матеріально-правового), різноспрямованого та односпрямованого. Доведено, що в основі першого, матеріально-правового підходу, який вважається історично першим, лежить не вибір однієї з існуючих правових систем, а формулювання нової сукупності матеріально-правових норм, пристосованих до регулювання транскордонних відносин. Аргументовано, що в сучасному світі такі підходи не можуть бути застосовними, адже це може призвести до повного свавілля правозастосовника, який, в силу очевидних причин, у більшості випадків віддаватиме перевагу добре знайомий йому нормі lex fori. Досліджено другий підхід до вирішення колізійної проблеми в сучасному МПрП, який є домінуючим наразі в європейському міжнародному приватному праві – різноспрямований (двосторонній / багатосторонній) підхід, – який спрямований на оцінку застосування як власного, так і іноземного матеріального права. Аргументована важливість третього підходу до вирішення колізійної проблеми в сучасному міжнародному приватному праві, під яким ми розглядаємо односпрямований (односторонній) підхід. Доведено, що згідно даного підходу, вихідним началом вважається сама норма матеріального права. Зроблено висновок про те, що різноспрямований і односпрямований підходи можна об’єднати в групу конфліктних підходів, оскільки обидва виходять з передумови про те, що транскордонний спір є потенційною колізією між матеріально-правовими нормами різних держав, причому дана колізія вирішується за рахунок вибору матеріально-правових норм тільки однієї держави.