Щодо правового забезпечення інтересів кредиторів та боржників при ліквідації підприємницьких товариств, не пов’язаній з банкрутством

Анотація

У статті здійснений аналіз проблем, що виникають для кредиторів та боржників у зв’язку з припиненням функціонування підприємницьких товариств та їх перебуванням у ліквідаційній процедурі.

Звернено увагу на те, що юридична (за своєю формою) ліквідаційна процедура спрямована на упорядкування економічних відносин, порушених економічних зв’язків у товарообміні. Як наслідок, метою правового регулювання ліквідаційної процедури, визначена мінімізація негативних наслідків від руйнування економічних зв’язків, викликаних цим процесом.

Обґрунтована думка, що поновлення запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі судового рішення не може призвести до поновлення прав кредитора без додаткового звернення до суду з новими позовами про відновлення майнових прав юридичної особи, а тому є неефективним способом захисту прав кредитора.

У зв’язку з цим, висловлені рекомендації для кредиторів, права яких порушені у ліквідаційній процедурі, захищати свої речові права за допомогою речових позовів до осіб, до яких перейшли відповідні права на індивідуально визначені речі. Порушені права у договірних та інших зобов’язальних відносинах мають поновлюватися шляхом подання позовів до осіб, винних у порушенні прав кредиторів, після встановлення у законодавстві солідарної відповідальності членів ліквідаційної комісії.

Звернено увагу на те, що кредитори у ліквідаційній процедурі мають інтерес у їх оперативному повідомленні про зміни у статусі підприємницького товариства. Тому, запропоновано встановити обов’язок про їх обов’язкове попередження про ліквідацію їх контрагента.

З метою усунення невизначеності у строках повідомлення боржників та кредиторів про початок ліквідації суб’єкта підприємництва, слід унести зміни до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) та встановити строк їх повідомлення про ліквідацію у три робочі дні з дня виявлення відповідного зобов’язання.

З метою захисту інтересів боржника, який має майнові зобов’язання, але у зв’язку з перебуванням його контрагента у процедурі ліквідації не може розраховувати на зустрічне виконання, необхідно у ст. 111 ЦК закріпити спеціальну норму про право боржника на односторонню відмову від виконання таких зобов’язань.