Поняття тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та її правовий режим

Автор(и)

  • Д. Ю. Івченко аспірант кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.1.30

Ключові слова:

тимчасова споруда, поняття тимчасової споруди, річ, право власності, об’єкт права власності, правовий режим

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню правової природи та сутності такого об’єкту цивільних прав як тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності (далі – тимчасова споруда). Питання правової природи тимчасової споруди та її правового режиму є актуальним в умовах сьогодення, оскільки діюче законодавство чітко не визначає її правового статусу, в тому числі й як об’єкта права власності, що створює у свою чергу правову невизначеність в сфері регулювання правовідносин з використання тимчасових споруд.

Тому особливу увагу в статті присвячено саме з’ясуванню сутності поняття тимчасової споруди як об’єкта речового правовідношення крізь призму діючого законодавства з урахуванням чинників практичної діяльності та наукової обґрунтованості.

В статті проаналізовані норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, які визначають поняття та ознаки тимчасових споруд, порядок їх розміщення у випадках, визначених чинним законодавством України, а також особливості та межі здійснення речових прав відносно них. Окрема увага була приділена характерним ознакам тимчасової споруди та віднесенню її до відповідної категорії речей у цивільному праві. Автором зроблений акцент на важливості визначення юридичного статусу тимчасової споруди як об’єкта права власності.

Під час дослідження, на підставі аналізу норм чинного законодавства, джерел наукової юридичної літератури та судової практики, були зроблені висновки, які дозволяють вважати що тимчасова споруда є рухомою річчю та специфічним об’єктом права власності. Специфіка даного об’єкту полягає в тому, що йому притаманні ознаки об’єкта права власності, однак останній не має чітко визначеного титульного власника.

Також був зроблений акцент на тому, що правовий режим тимчасової споруди на сьогодні потребує ретельної уваги з боку законодавця, а тому єдиним інструментом вдосконалення правового регулювання використання тимчасової споруди в підприємницькій діяльності залишається чітке закріплення на законодавчому рівні правового режиму тимчасової споруди та визначення її титульного власника, що дасть змогу беззаперечно вважати тимчасову споруду об’єктом права власності та забезпечить дієвий механізм захисту прав власників тимчасових споруд як учасників цивільних правовідносин.

Посилання

Про регулювання містобудівної діяльності: Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI: станом на 4.01.2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3038-17#Text (дата звернення 10.01.2025 р.).

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності: наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1330-11#Text (дата звернення 10.01.2025 р.).

Цивільний кодекс України: від 16.01.2003 № 435-IV: станом на 03.09.2024 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15/conv#Text (дата звернення 10.01.2025).

Кохановська О. Втілення та реалізація ідей розробників ЦК України щодо нормативного закріплення поняття та видів об’єктів цивільних прав/ Актуальні проблеми приватного права України: Збірник статей до ювілею доктора юридичних наук, професора Н. Кузнєцової / Відп. ред. Р. Майданик та О. Кохановська. К.: ПрАТ «Юридична практика», 2014. – С. 247–271.

Мазур О.С. Цивільне право України: навч. пос. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 384 с.

Цивільне право України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч.закл. / Л.О. Доліненко, С.О. Сарновська. – К.: МАУП, 2005. – 384 с.

Ходико Ю.Є. Поняття речі в контексті визначення об’єкта речового правовідношення. SSN 2414-990X. Проблеми законності. 2017. Вип. 139, С. 78–85.

Постанова Верховного Суду від 19.01.2024 року у справі № 162/672/22 (провадження: 61-16216ск23) Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116487508 (дата звернення 10.01.2025 р.).

Цивільне право України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Л.О. Доліненко, С.О. Сарновська. К.: МАУП, 2005. 384 с.

Постанова Верховного Суду від 17.01.2024 року у справі № 629/3710/20 (провадження: 61-7086ск23) Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116890970 (дата звернення 10.01.2025 р.).

Постанова Верховного Суду від 28.12.2023 року у справі № 161/5528/19 (провадження: 61-13054ск22) Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115974184 (дата звернення 10.01.2025 р.).

Шимон С. Теорія майнових прав як об’єктів цивільних правовідносин: монографія / С. Шимон. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 664 с.

Мальцев В.В. Особливості забезпечення правового режиму антитерористичної операції органами внутрішніх справ України. Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Серія «Право». 2015. № 20. С. 266–270.ж URL: https://periodicals.karazin.ua/law/article/view/5914/5455 (дата звернення 10.01.2025 р.).

Коваленко Н. До питання про визначення поняття та ознак правового режиму. Підприємництво, господарство і право. 2019. № 12. С. 254–258. URL: http://pgp-journal.kiev.ua/archive/2019/12/48.pdf (дата звернення: 10.01.2025).

Тернавська В. М. Правові режими відповідно до теорії конституційно-правової політики. Нове українське право. 2023. Вип. 4. С. 100–106. URL: http://newukrainianlaw.in.ua/index.php/journal/article/view/518/469 (дата звернення: 10.01.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-14

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право