Генезис правового регулювання спадкових відносин в незалежній Україні

Автор(и)

  • Л. І. Горпинич старший викладач кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Україна

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.1.27

Ключові слова:

спадкові відносини, правове регулювання, генезис, воєнний стан, спадкове право, спадкування, цивільні правовідносини, приватне право, правова доктрина, концепція

Анотація

В статті проаналізовано генезис правового регулювання спадкових відносин в незалежній Україні. Встановлено, що вивчення правових явищ та процесів, які є складовою спадкового права, передбачає їхній аналіз у контексті історичного розвитку, що дозволяє визначити правову природу, витоки в минулому, етапи становлення спадкових відносин та перспективи їхнього подальшого розвитку. Визначено, що в процесі становлення правового регулювання спадкових відносин в незалежній Україні можна виділити три етапи розвитку, обравши за основу історико-правовий критерій. В роботі досліджено взаємозв’язок суттєвих змін в економічній, політичній, соціальній, інформаційній сферах суспільного життя та стану спадкового законодавства.

Виявлено, що перший етап (1991–2003 роки) правового регулювання спадкових відносин характеризується переходом від радянського спадкового права до українського шляхом поступових змін застарілого цивільного законодавства та значною роботою по розробці проекту Цивільного кодексу України. Під час другого етапу (2004 рік – початок 2022 року) відбувається впровадження та реалізація норм спадкового права, передбачених новим Цивільним кодексом, за результатами яких наголошено на необхідності оновлення положень спадкового права відповідно до мінливого соціального буття. Визначено, що третій етап (лютий 2022 року – до сьогодення) розвитку правового регулювання спадкових відносин проходить в умовах воєнного стану в Україні та характеризується внесенням необхідних змін до спадкового законодавства, зокрема щодо місця відкриття спадщини та строків для прийняття спадщини, забезпечуючи захист прав учасників спадкових відносин.

З’ясовано, що в умовах воєнного стану продовжується робота з оновлення цивільного, в тому числі й спадкового, законодавства на основі збереження тих концептуальних підходів, які були закладені в основу Цивільного кодексу України. Перед правниками-цивілістами постає важлива науково-прикладна робота – вироблення правової доктрини спадкового права з урахуванням нових тенденцій, які з’являються у сфері приватноправового регулювання в Україні та країнах Європейського Союзу. Аналіз становлення правового регулювання спадкових відносин в незалежній Україні, бувши показником досягнень та невдач, слугує досвідом законотворення та спонукає до створення нової теоретичної та практичної бази регулювання на основі досягнень сучасної цивілістичної науки.

Посилання

Рекодифікація цивільного законодавства України: виклики часу: монографія / за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. – Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. – 690 с.

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 року. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 29. ст. 367.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 16 липня 2014 року, затверджена Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» 16 вересня 2014 року № 1678-VII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011#Text (дата звернення: 12.02.2025).

Гончарова А.В. Спадкування за законом та досвід країн Європи: монографія / А.В. Гончарова. – Суми: Сумський державний університет, 2023. – 470 с.

Заіка Ю.О., Кухарєв О.Є. Новелізація норм спадкового права. Рекодифікація цивільного законодавства України: виклики часу: монографія / за заг. ред. Н.С. Кузнєцової. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2021. 690 с. С. 291–318.

Кармаза О.О. Модифікація спадкових прав в умовах дії воєнного стану та євроінтеграційних процесів. Південно-український правничий часопис. 2022. № 4. Ч. 1. С. 136–141.

Кухарєв О.Є. Ключові питання адаптації спадкового законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу. Європейські перспективи. 2019. № 2. С. 181–187.

Нелін О.І. Становлення та розвиток правової доктрини відумерлості (виморочності) спадкового майна в Україні. Юридична Україна. 2020. № 8. С. 6–11.

Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: становлення та розвиток: Монографія. 2-е вид. – К.: КНТ, 2007. 288 с.

Харитонов Є.О., Старцев О.В. Цивільне право України: Підручник. Вид. 2, перероб. і доп. К.: Істина, 2013. 816 с.

Половинкіна Р.Ю. Пострадянське спадкове право в незалежній Україні: історико-правовий аналіз. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: Юриспруденція. 2017. Вип. 26. С. 8–10.

Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради Української РСР від 24 серпня 1991 року. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 38, ст. 502.

Про правонаступництво України: Закон України від 12 вересня 1991 року. Відомості Верховної Ради України. 1991. № 46, ст. 617.

Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період: Закон України від 9 січня 2025 року. URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72707 (дата звернення: 12.02.2025).

Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року № 697-XII. Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 20, ст. 249.

Цивільний кодекс Української РСР, прийнятий Верховною Радою Української РСР 18 липня 1963 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1540-06#Text (дата звернення: 12.02.2025).

Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39, ст. 383.

Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України: Закон України від 14 грудня 1994 року № 287/94-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 1, ст. 3.

Луць В. До історії розробки та прийняття Цивільного кодексу України (2003 р.). Право України. 2019. № 1, с. 16–26.

Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України VІ скликання 16 січня 2003 року № 435-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 40-44, ст. 356.

Про введення воєнного стану в Україні: Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/64/2022#Text (дата звернення: 12.02.2025).

Горпинич Л.І. Спадкові відносини в умовах воєнного стану: особливості правового регулювання. Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство». 2024. № 6. С. 212–216.

Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини: Закон України від 8 листопада 2023 року. Відомості Верховної Ради. 2023 № 96, ст. 388.

Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини: Закон України від 8 листопада 2023 року. Відомості Верховної Ради. 2023. № 96, ст. 389.

Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII. Відомості Верховної Ради України. 1993. № 39, ст. 383.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-14

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право