Конституційне закріплення прав людини в арабських обмежених монархіях
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.1.23Ключові слова:
права та свободи людини, арабські обмежені монархії, конституції, мусульманське право, Йорданія, Кувейт, Марокко, БахрейнАнотація
В статті на основі порівняльного аналізу конституцій Йорданського Хашимітського Королівства, Королівства Бахрейну, Держави Кувейт і Королівства Марокко досліджуються спосіб та обсяг закріплених прав людини в обмежених арабських монархіях на конституційному рівні. В частині арабських країн, в тому числі і обмежених монархічних державах, представлені дуалістичні правові системи, в яких поєднується національне позитивне і релігійне право, а людині надається у зв’язку з цим специфічний статус. В період межі ХХ-ХХІ століть в арабських країнах зросла динаміка конституційного розвитку, в них оновлювались або приймались нові конституції. Не обійшли ці процеси і арабські обмежені монархії, до яких відносяться Йорданське Хашимітське Королівство, Королівство Бахрейн, Держава Кувейт і Королівство Марокко, кожна з яких має свою писану конституцію.
Зроблено висновок, що закріплений обсяг та принципи регулювання конституційних прав людини в арабських обмежених монархіях майже не відрізняються від аналогічних в абсолютних арабських монархіях; в Йорданії, Кувейті, Марокко та Бахрейні відсутній механізм практичної реалізації задекларованих прав та свобод людини та їхніх гарантій. Показано, що до спільних ознак обмежених арабських монархій в сфері конституційного закріплення прав людини слід віднести наявність писаних систематизованих конституцій, що носять октройований характер; наявність спеціального розділу (глави), присвяченого правам людини; закріплення на конституційному рівні ісламу державною релігією, що впливає на специфічне, відмінне від світських правових систем розуміння рівності людей (так звана «неабсолютна рівність»); відсутність (як і в конституціях абсолютних арабських монархій) механізму практичної реалізації задекларованих прав та свобод людини та їхніх гарантій. До відмінних рис слід віднести дозвіл на існування політичних партій, закріплений конституціями Йорданського Хашимітського Королівства та Королівства Марокко, що не характерно для конституцій Бахрейну та Кувейту.
Посилання
Орлова Т.В. Сучасна політична історія країн світу: навчальний посібник. Київ: Знання, 2013. 677 с.
Лук’янов Д. Релігійні правові системи в сучасному світі: монографія. Харків: Право, 2015. 353 с.
Тагієв А., Матвієнко В. Актуальні питання дотримання прав жінок в ісламському праві: приклад Пакистану. Наукові інновації та передові технології. 2023. 5 (19). С. 354–364.
Гришко Л.М. Проблеми забезпечення прав людини в монархіях Арабського Сходу. Науковий вісник Ужгородського національного університету, серія: Право. Ужгород: Гельветика, 2013. Т. 1. Вип. 23: Ч. 2. С. 89–93.
Гавронська, Т.В. Правове забезпечення прав і свобод людини в релігійно-правовій системі в розрізі мусульманського права. Тринадцяті юридичні читання. Українська державність: крізь призму часу (до 100 річчя Української національно-демократичної революції 1917– 1921 рр.): матеріали міжнародної наукової конференції, 24-25 травня 2018 року / ред. кол.: В.П. Андрущенко, Ю.С. Шемшученко та ін. Київ: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2018. С. 145–148.
Лубська М. Мусульманське право: сутність, джерела, структура: монографія. Київ: Академвидав, 2009. 256 с.
Петришин О.В., Лук՚янов Д.В., Гетьман Є.А., Гиляка О.С., Зінченко О.В. Правова карта сучасного світу: навч. посібник. Видання друге, змінене та доповнене. Х.: Право, 2023. 478 с.
Пророченко Н. Політичний іслам у країнах Північної Африки. Дослідження світової політики: збірник наукових праць. Київ: інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2005. С. 23–38. URL: https://elibrary.ivinas.gov.ua/1008/1/57170094.pdf.
Ігошина Ж.Б. Гендерне питання та процеси глобалізації на Арабському Сході. Науковий вісник «Актуальні проблеми міжнародних відносин» Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченко. 2010. № 94. Ч. 2. С. 74–83.
Меніович К.О. Права людини в арабських країнах Перської затоки: Арабська хартія прав людини. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2009. Випуск 83. Ч. ІІ. С. 128–130. URL: http://apir.iir.edu.ua/index.php/apmv/article/view/410/377.
Сухонос В.В. Монархія як державна форма: історико-теоретичний та конституційно-правовий аспекти: монографія. Суми: ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2010. 368 с.
Коломієць Ю.М, Правовий статус монарха в державах Близького Сходу, Магрибу та Японії: навчальний посібник. Харків, 2000. 96 с
Шаповал В.М. Сучасний конституціоналізм: монографія. Київ: Юридична фірма «Салком», Юрінком Інтер, 2005. 560 с.
Субх М.А. Передумови проведення системних реформ у країнах Ради Співробітництва арабських держав Перської Затоки (2001-2010 рр.). Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. 2015. Вип. 12. С. 289–298.
Constitution of Bahrain 2002 (rev. 2017). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Bahrain_2017.
Constitution of Jordan 1952 (rev. 2016). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Jordan_2016.
Constitution of Morocco 2011. Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Morocco_2011.
Constitution of Kuwait 1962 (reinst. 1992). Constitute. URL: https://www.constituteproject.org/constitution/Kuwait_1992.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 О. В. Зінченко

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.