Автономні органи управління Української Далекосхідної Республіки як органи державної влади у її державотворенні

Автор(и)

  • В. В. Гуменюк кандидат юридичних наук, міжнародний викладач/старший дослідник, доцент, доцент кафедри теорії та історії держави і права ЗВО «Університет економіки та права «КРОК», Заслужений юрист України, Україна https://orcid.org/0000-0001-8562-4389

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2025.87.1.6

Ключові слова:

національне державотворення, конституціоналізм, Український Далекий Схід, територія, функції, інституції, громадянське суспільство, державно-правова основа, нормативно-правові акти, законодавча діяльність

Анотація

У 1917-1922 роках на території Далекого Сходу, в регіоні, відомому як Зелений Клин, українці, що переселилися туди, активно боролися за свої національні права та самовизначення. У зазначеному контексті виникла Українська Далекосхідна Республіка, яка прагнула до власної автономії та незалежності. Відтак необхідно здійснити комплексний аналіз автономних органів управління Української Далекосхідної Республіки як органів державної влади у її державотворенні. У ході дослідження було встановлено, що автономні органи управління Української Далекосхідної Республіки відігравали важливу роль у державотворенні. Вони забезпечували функціонування Української Далекосхідної Республіки як автономного утворення, сприяли розвитку української культури та освіти, а також захищали національні права українців на Далекому Сході. Під впливом прикладу виниклих після Лютневої революції 1917 року Української Центральної Ради у місті Києві з’явилася ідея створення Української Далекосхідної Ради. В умовах посилення політичної кризи в далекосхідному регіоні, занепаду українського громадського життя та зростання більшовицької загрози, практично всі українські організації, що існували на Далекому Сході, були ліквідовані в листопаді 1922 року після встановлення на вказаній території радянської влади, а їхні керівники та активісти зазнали арештів, а майно конфісковано, що є наслідком Читинського процесу (комплексом репресивних заходів радянської комуністичної влади, метою яких було придушення українського національного руху на Далекому Сході, здійснений з 5 по 13 січня 1924 року щодо затриманих у 1922 році українських активістів та провідних діячів українського далекосхідного руху). Українські національні організації являли собою струнку систему органів національного самоврядування українського населення Далекого Сходу, які мали суспільно-адміністративний характер, а їх створення – реалізація принципу національно-культурної автономії, який одержав законодавче оформлення тільки в Українській Далекосхідній Республіці.

Посилання

Українство на Далекому Сході. Нова Україна. Календар на рік 1921-й. В., 1921. С. 131, 132, 134, 139–142, 148.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф.3696. Оп.2. Спр.381. С. 132, 134, 136, 214, 221, 222.

Сергійчук В. Українська соборність. Київ, 1999. С. 304-305.

Несторович В. На Зеленому Клині. Воля. 1921. Т.2. 4.6-7. С. 241;

Світ І. Суд над українцями в Читі (1923-1924 роки). Визвольний шлях. 1963. № 5. С. 522.

Світ І. Суд над українцями в Читі (1923-1924 роки). Визвольний шлях. 1963. № 4. С. 386. № 5. С. 523; Громадська думка. 1921, 7 липня.

Реєстр українських урядових і громадських гуртовань. 1920. С. 85.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-03-14

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень