Щодо питань адаптації норм Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідно до положень Стамбульської конвенції

Анотація

Стаття присвячена аналізу питань адаптації норм Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відповідно до положень Стамбульської конвенції, що стало наслідком ратифікації Україною цього міжнародного документа. Особливу увагу приділено змінам, передбаченим Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами».

У статті розглянуто ключові нововведення, зокрема: посилення адміністративної відповідальності за домашнє насильство та насильство за ознакою статі; виокремлення правопорушення «насильство за ознакою статі» в нову самостійну норму, що дозволяє чітко розмежувати його від інших видів насильства та забезпечити належний збір статистичних даних відповідно до вимог Стамбульської конвенції; введення окремої частини статті 173-2 КУпАП, яка передбачає адміністративну відповідальність за домашнє насильство, вчинене стосовно дітей; введення нових складів правопорушень, таких як сексуальне домагання, включаючи використання електронних комунікацій; обмеження можливості звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення щодо випадків, пов’язаних із домашнім насильством; розширення правового статусу потерпілих осіб, включаючи дітей, які стали свідками насильства (малолітні та неповнолітні особи визнаються потерпілими, якщо вони були присутні під час вчинення домашнього насильства); підвищення ефективності превентивних заходів, зокрема адміністративного затримання, яке передбачає збільшення до 12 годин строку адміністративного затримання осіб у випадках вчинення ними домашнього насильства, насильства за ознакою статі або невиконання термінового заборонного припису, у необхідних випадках, для встановлення особи або з’ясування обставин правопорушення.

Проаналізовано виклики, що постають у процесі імплементації норм Конвенції в національне законодавство, зокрема необхідність узгодження правозастосовної практики, підготовки кадрів у сфері правоохоронної діяльності та покращення міжвідомчої взаємодії у сфері протидії домашньому насильству. Висвітлено значення цих змін для наближення України до європейських стандартів захисту прав людини та ефективного реагування на прояви домашнього насильства.