Визначення поняття та цілі сталого розвитку

Анотація

Стаття досліджує поняття сталого розвитку, його теоретичні основи, глобальну еволюцію та практичну реалізацію в Україні. Сталий розвиток визначається як комплексний процес, що спрямований на гармонізацію соціальних, економічних і екологічних складових з метою ефективного використання, збереження та відновлення природного середовища. Основний акцент робиться на забезпеченні умов, які дозволяють досягти високої якості життя для сучасного та майбутніх поколінь. Ідея сталого розвитку виникла внаслідок інтеграції трьох ключових підсистем: економічної, соціальної та екологічної, і ґрунтується на принципі їх збалансованості.

Висвітлюється глобальний контекст розвитку ідей сталого розвитку. Зокрема, аналізується перехід від Цілей розвитку тисячоліття (2000) до Цілей сталого розвитку (які були ухвалені Організацією Об’єднаних Націй у 2015 році). Цілі сталого розвитку охоплюють 17 цілей і 169 завдань, спрямованих на подолання бідності, зменшення нерівності, захист навколишнього середовища, стимулювання сталого економічного зростання та зміцнення інституційного потенціалу. У статті розглядаються такі важливі аспекти, як забезпечення доступу до якісної освіти, гендерної рівності, охорони здоров’я, боротьби зі зміною клімату та збереження екосистем суші й океанів. Наголошується, що успіх в одній із цілей залежить від прогресу в інших, що вимагає інтегрованого підходу.

Особливу увагу приділено впровадженню Цілі сталого розвитку в Україні. Зокрема, стаття описує адаптацію глобальних цілей до національних умов, розроблення національної системи, яка включає 86 завдань, створення індикаторів для моніторингу виконання та визначення цільових орієнтирів до 2030 року. Увага зосереджена на політичній підтримці Цілей сталого розвитку, яка була закріплена через ухвалення стратегічних документів, таких як Національна доповідь «Цілі сталого розвитку: Україна» та зміни до урядового регламенту, які враховують досягнення Цілей сталого розвитку у процесі державного планування.

Розглядається важливість моніторингу виконання Цілей сталого розвитку, удосконалення національної статистичної системи та запровадження постійного контролю за індикаторами. Згадується перший добровільний національний огляд виконання Цілей сталого розвитку, представлений Україною на міжнародній арені у 2020 році. Також наголошується на необхідності ефективного фінансування сталого розвитку, включаючи залучення міжнародних ресурсів і оптимізацію наявних механізмів. Описуються ініціативи міжнародних організацій, таких як ПРООН, ВООЗ і ЮНІСЕФ, у співпраці з українським урядом для вдосконалення механізмів фінансування Цілей сталого розвитку.

Стаття підкреслює значущість міжгалузевої співпраці, забезпечення прозорості, підзвітності та участі всіх зацікавлених сторін у процесі сталого розвитку. Акцент зроблено на необхідності інтеграції прав людини, охорони здоров’я та захисту довкілля в усі аспекти політики та планування. Висвітлюються виклики, пов’язані з нестачею ресурсів, невідповідністю політик і необхідністю глобальної координації. Підкреслюється, що успішна реалізація Цілей сталого розвитку можлива лише за умови мобілізації фінансових ресурсів, впровадження інновацій та посилення міжнародного партнерства.