Концепція вакфу в ісламському праві: природа, ключові особливості та доктринальні обмеження

Анотація

Стаття присвячена аналізу оригінальної концепції довірчої власності - вакфу, спеціального релігійного фонду, створення та функціонування якого регулюється системою норм ісламського права. Активи вакфу формуються завдяки добровільному і зазвичай безповоротному пожертвуванню та спрямовуються на благодійні цілі або цілі, які відповідають ісламському праву.

Система вакфів є одним із наріжних каменів ісламської цивілізації. Вакфи як філантропічні установи традиційно відігравали ключову роль у розвитку освіти, науки, охорони здоров’я, юриспруденції. З економічної точки зору вакф можна розглядати як ощадно-інвестиційний механізм, де ресурси не споживаються, а інвестуються в певну діяльність, яка забезпечує дохід.

У статті описано модель утворення та функціонування традиційного вакфу: засновник вакфу (вакіф) передає майно спеціальному управителю (мутаваллі) для використання з певною метою на користь визначених бенефіціарів. Проаналізовано основні типи вакфів – благодійний (створений з певною благодійною метою) і сімейний (створений для підтримки сім’ї), а також об’єднаний вакф, який поєднує елементи обох попередніх.

Встановлено, що дійсний вакф повинен відповідати п’яти умовам. По-перше, активи, передані до вакфу, мають бути кількісно визначеною власністю, яку можна продати. По-друге, вакф має бути заснований для досягнення благочестивих цілей, що може включати благодійність та підтримку сім’ї. По-третє, активи, передані до вакфу, повинні бути певними та визначеними, що унеможливлює, наприклад, створення вакфу щодо майбутнього об’єкта. По-четверте, вакф повинен бути безумовним, безстроковим і невідчужуваним. По-п’яте, вакіф повинен мати повну правоздатність та дієздатність.

У статті також аналізуються доктринальні обмеження для вакфів, зокрема принцип безстроковості існування вакфів та принцип невідчужуваності майна, переданого до вакфу. Сьогодні ці доктринальні обмеження можна обійти завдяки гнучкішому тлумаченню вимог до вакфів деякими школами ісламського права, а також модернізації вакфів шляхом запозичення концепцій з права довірчої власності (трастів).