Концепція вакфу в ісламському праві: природа, ключові особливості та доктринальні обмеження

Автор(и)

  • Я. В. Павлюк аспірант, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна https://orcid.org/0009-0002-1181-1901

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.5.46

Ключові слова:

вакф, ісламське право, ісламські фінанси, довірча власність

Анотація

Стаття присвячена аналізу оригінальної концепції довірчої власності - вакфу, спеціального релігійного фонду, створення та функціонування якого регулюється системою норм ісламського права. Активи вакфу формуються завдяки добровільному і зазвичай безповоротному пожертвуванню та спрямовуються на благодійні цілі або цілі, які відповідають ісламському праву.

Система вакфів є одним із наріжних каменів ісламської цивілізації. Вакфи як філантропічні установи традиційно відігравали ключову роль у розвитку освіти, науки, охорони здоров’я, юриспруденції. З економічної точки зору вакф можна розглядати як ощадно-інвестиційний механізм, де ресурси не споживаються, а інвестуються в певну діяльність, яка забезпечує дохід.

У статті описано модель утворення та функціонування традиційного вакфу: засновник вакфу (вакіф) передає майно спеціальному управителю (мутаваллі) для використання з певною метою на користь визначених бенефіціарів. Проаналізовано основні типи вакфів – благодійний (створений з певною благодійною метою) і сімейний (створений для підтримки сім’ї), а також об’єднаний вакф, який поєднує елементи обох попередніх.

Встановлено, що дійсний вакф повинен відповідати п’яти умовам. По-перше, активи, передані до вакфу, мають бути кількісно визначеною власністю, яку можна продати. По-друге, вакф має бути заснований для досягнення благочестивих цілей, що може включати благодійність та підтримку сім’ї. По-третє, активи, передані до вакфу, повинні бути певними та визначеними, що унеможливлює, наприклад, створення вакфу щодо майбутнього об’єкта. По-четверте, вакф повинен бути безумовним, безстроковим і невідчужуваним. По-п’яте, вакіф повинен мати повну правоздатність та дієздатність.

У статті також аналізуються доктринальні обмеження для вакфів, зокрема принцип безстроковості існування вакфів та принцип невідчужуваності майна, переданого до вакфу. Сьогодні ці доктринальні обмеження можна обійти завдяки гнучкішому тлумаченню вимог до вакфів деякими школами ісламського права, а також модернізації вакфів шляхом запозичення концепцій з права довірчої власності (трастів).

Посилання

M. Cizakça, A History of Philanthropic Foundations: the Islamic World from the Seventh Century till the Present, (Bogazici University, 2000, p. 9.

H. Hamoudi & M. Cammack, Islamic Law in Modern Courts, Aspen Publishers, 2018, p. 475.

T. Kuran, The Provision of Public Goods under Islamic Law: Origins, Impact, and Limitations of the Waqf System, Law and Society Review, 2001, p. 841.

H. Harasani, Toward the Reform of Private Waqfs: a Comparative Study of Islamic Waqfs and English Trusts, Brill’s Arab and Islamic Laws, 2015, p. 47.

H. Cattan, the Law of Waqf in Majid Khadduri and Herbery J. Liebesny, Law in the Middle East, Vol. 1, the Middle East Institute, Washington, 1955, p. 217.

P. Hennigan, The Birth of a Legal Institution: the Formation of the Waqf in Third-Century a.h. Hanafi Legal Discourse xiii, Brill, 2003, p. 61.

R. van Leeuwen, Waqfs and Urban Structures: the Case of Ottoman Damascus, Brill, 1999, p. 108-109.

S. Sait & H. Lim, Land, Law and Islam: Property and Human Rights in the Muslim World, University of Chicago Press, 2005, p. 147.

M. Shakir, the Qur’an – Arabic Text & English Translation, Burhan Publications, 2011, p. 92.

I. Muslim, Sahih Muslim; Al-Kutub Al-Sittah Wa Shuruhuha (Istanbul: Carı, 1992, p. 73.

M. Gil, the Earliest Waqf Foundations, Journal of Nearth Studies, 1998, p. 125.

S. Arjomand, Philanthropy, the Law, and Public Policy in the Islamic World before the Modern Era, Bloomington, Indiana University Press, 1998, p. 62.

F. Ziadeh, Land Law and Economic Development in Arab Countries, American Journal of Comparative Law, 1985, p. 150.

M. Alalbani, Sahih Altarghib Wa Altarhib, Maktabat Alma’arif, 5th ed., 2013, p. 17.

R. van Leeuwen, Waqfs and Urban Structures: the Case of Ottoman Damascus, Brill, 1999, p. 11-12.

The Mussalman Wakf Validating Act, 1913. URL: https://indiankanoon.org/doc/1852964/ (accessed: 5.04.2022).

Abu Sayid Khan v. Bakar Ali, 24 All. 190 (High Court of Allahabad).

C. Anna & H. Mohamed, The Sharia-Compliance of Financial Reporting Practices: a Case Study on Waqf, Islam. Account. Bus. Res., 2015, pp. 55–72.

F. Ahmed, In the Name of Allah: Waqf Corruption in India, Deccan Herald, 2007, p. 14.

J. Schoenblum, The Role of Legal Doctrine in the Decline of the Islamic Waqf: a Comparison with Trust, Vanderbilt Journal of Transnational Law, 1999, p. 1218.

A. Al-Sistani, Minhaj Al-Saliheen, 2008, p. 2.

Abdul Fata v. Rosamaya, (1891) ILR 18 Cal 399.

M. Hoexter, The Idea of Charity – A Case Study in Continuity and Flexibility of an Islamic Institution, Wissenschaftskolleg zu Berlin, Jahrbuch, 1995, p. 12.

M. Hoexter, Adaptation to Changing Circumstances: Perpetual Leases and Exchange Transactions in Waqf Property in Ottoman Algiers, Islamic Law and Society, 1997, p. 4.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-01-25