Етична складова правового статусу адвоката

Анотація

У статті викладено результати дослідження автором місця адвокатської етики у системі елементів правового статусу адвоката.

Системний аналіз усталених міжнародних стандартів і правових позицій Європейського суду з прав людини вказують на визначальну роль адвокатської етики у формуванні авторитету професії адвоката та суспільної довіри до неї. Проте вони поглинаються загалом авторитетом правосуддя в державі, тягар забезпечення якого покладається не лише на суд, а і на адвоката як одного з учасників судового процесу. Негідна поведінка цих суб’єктів дискредитує ідею правосуддя, що надає особливе теоретичне та практичне значення етиці. Саме тому адвокат повинен бути моральним і етично спрямованим. Це підкріплюється комплексом обов’язків етичного характеру та відповідальністю.

Проте у вітчизняній науковій доктрині переважає підхід, відповідно до якого правовий статус адвоката охоплює такі елементи як: професійні права та обов’язки, відповідальність адвоката та гарантії його професійної діяльності. Водночас окремі науковці відзначають етичний характер професійних обов’язків адвоката. Етична природа професійних обов’язків адвоката тісно пов’язана з незалежним і самостійним характером професійної діяльності адвоката. Її ефективність залежить від його власних уявлень, особистих поглядів і розуміння таких категорій, як совість, справедливість, відповідальність перед іншими, а також переконання щодо належної поведінки. Тому етика є іманентною основою обов’язків адвоката. Проте, вона не обмежується ними.

Етика визначає не лише моральну основу його обов’язків, а і його прав та гарантій діяльності, адже останні безпосередньо пов’язані з певними привілеями. І в такому аспекті наявність певних переваг повинна бути обґрунтована не лише специфікою професійного статусу особи, завданнями, які вона реалізує, а і наявністю в неї високих моральних цінностей і орієнтирів. Крім того, як випливає із практики Європейського суду з прав людини, етика стосовно адвоката регулює значно ширшу за змістом ніж права, чи обов’язки, чи гарантії категорію. Мова йде про поведінку адвоката, яка охоплює не лише традиційні елементи його правового статусу, а й такі прояви як жести, мімічні реакції, інтонацію висловлювань тощо.

У підсумку зроблено висновок, що етика є необхідною обов’язковою складовою правового статусу адвоката. Будучи іманентно притаманною таким його компонентам як права, обов’язки, відповідальність, гарантії професійної діяльності, що у взаємозв’язку та взаємодії утворюють єдину систему, етика не поглинається ними та заслуговує посісти в ній окреме місце.