Представник держави-агресора як адресат надання допомоги у формі передачі матеріальних ресурсів чи інших активів (ст. 111-2 КК України)

Анотація

У статті проаналізовано розуміння поняття «представник держави-агресора» як адресата надання допомоги у формі передачі матеріальних ресурсів чи інших активів, а також поняття «держава-агресор» у статті 111-1 «Пособництво державі-агресору» Кримінального кодексу України. Зроблено висновок, що поняття «держава-агресор» та «представники держави-агресора», що використовуються законодавцем у диспозиції ст. 111-2 Кримінального кодексу України, не визначаються в цьому Кодексі. Інші нормативно-правові акти використовують термін «держава-агресор». Проте дефініції, що в них визначені, стосуються виключно відповідних актів. Термінологічний зворот «представник держави-агресора» не вживається в жодному іншому нормативно-правовому акті, окрім Кримінального кодексу України. Та, відповідно його значення ніде не роз’яснюється. Використовуючи прийоми доктринального та системного тлумачення, зроблено висновок, що держава-агресор – це держава, яка застосовує збройну агресію щодо іншої держави (держав). Збройна ж агресія розуміється у значенні, запропонованому в ст. 1 Закону України «Про оборону». Запропоновано під представником держави-агресора у розумінні ст. 111-2 Кримінального кодексу України розуміти особу, носія публічної влади, яка уповноважена законом представляти інтереси держави/органу державної влади держави-агресора, реалізуючи повноваження публічної влади, з приводу і для реалізації функцій і завдань такої держави-агресора у процесі досягнення нею своїх агресивних цілей, спрямованих на анексію території України, ліквідації територіальної цілісності та недоторканності нашої держави. Встановлено, що з огляду на формулювання адресата надання допомоги у формі добровільної передачі матеріальних ресурсів або інших активів юридичні особи приватного права (господарські товариства, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю), зареєстровані за законодавством держави-агресора, не є представником держави-агресора в розумінні ст. 111-2 Кримінального кодексу України, оскільки вони не реалізують публічної функції та не наділені повноваженнями публічної влади.