Адміністративна юстиція як інститут забезпечення гарантій реалізації принципів адміністративних процедур

Анотація

У статті подано аналіз доктринального розуміння інститутів адміністративної юстиції та адміністративних процедур. Об’єктом дослідження є врегульовані правом суспільні відносини, що виникають у зв’язку із взаємодією органів державної влади та місцевого самоврядування, інших органів, що реалізують публічні функції щодо прийняття індивідуальних чи нормативних актів. Предметом дослідження виступають норми законодавства про адміністративні процедури, практика його застосування адміністративними органами та судами. Методологічна основа дослідження обумовлена об’єктом та предметом, включає філософські, загальні та спеціально-наукові методи: діалектичний, історичний, порівняльно-правовий, формально-логічний, методи аналізу та синтезу, метод абдукції. Розглянуто основні моделі, ознаки та специфіку регулювання адміністративної юстиції. Досліджено співвідношення понять адміністративної юстиції та адміністративних процедур, значення судового контролю за актами та діями органів публічної влади. Наведено позиції Конституційного Суду України, які містять роз’яснення конституційно-правового змісту та призначення адміністративних процедур. Адміністративні процедури виступають «сполучною ланкою» між різними адміністративно-правовими феноменами: публічною адміністрацією, адміністративними актами, фізичними і юридичними особами. Адміністративні процедури є засобом для реалізації вимог принципів адміністративного права. Будучи врегульованим адміністративним законодавством, адміністративні процедури пронизують усі основні інститути та забезпечують єдність, взаємну узгодженість. Доведено, що сутність адміністративних процедур, що ускладнилася паралельно з еволюцією публічного управління, більше не може розкриватися виключно через призму раціоналізації діяльності державних органів. Сучасні адміністративні процедури є не просто послідовністю вчинених посадовими особами дій. Правове регулювання адміністративних процедур має ґрунтуватися на правозахисних ідеях, закріплюючи необхідний набір гарантій суб’єктивних прав для відстоювання інтересів у взаємодії із публічною адміністрацією.