Закон України «Про публічні консультації» та його вплив на еволюцію права на участь в управлінні державними справами: теоретичний та практичний аналіз

Анотація

Можливість участі приватної особи для вирішення питань державного та місцевого значення реалізується шляхом участі в управлінні державними справами. Останнє, будучи конституційним правом, що передбачено в Конституції України за своєю правовою природою має набагато ширше значення та вплив у порівнянні із тим яким воно передбачалось під час прийняття Основного Закону наприкінці XX століття [1]. Постійні зміни які відбуваються в українському суспільстві та динамізм змін що паралельно спостерігається у царині адміністративного права призводить до появи нових правових форм участі особи та її взаємодії з органами публічної влади. Належне регулювання публічно-правових відносин органів публічної влади з приватними особами, інституціями громадянського суспільства є важливим елементом який характеризує державу як правову. Ефективність реалізації громадянами згадуваного вище конституційного права на сьогодні визначається не лише їх можливістю брати участь у виборах чи референдумах або ж шляхом здійснення державної служби, але й можливістю брати участь у прийнятті рішень органами публічної влади. Одним із таких правових механізмів є публічні консультації які відіграватимуть істотну роль у розвитку відносин влади та громадянського суспільства задля спільного вирішення питань у різних сферах розвитку суспільства та держави. Опублікований нещодавно Закон України «Про публічні консультації» [2] вперше на нормативному рівні визначив як саме поняття публічна консультація, так й закріпив принципи їх здійснення, окреслив коло учасників які можуть брати участь у їх здійсненні, передбачив процедуру їх проведення та встановив механізм звітування та моніторингу за результатами їх здійснення що надає даному механізму не формального, а справді дієвого способу залучення громадськості як до формування державної чи регіональної політики, але й можливість участі у прийнятті нормативно-правових актів.

Прийняття окремого закону яким визначається іще один механізм участі громадськості є відображенням загальноєвропейської тенденції щодо розширення участі громадськості у процедурі прийняття рішень як на місцевому, так й на центральному рівнях. З-поміж іншого вказаний нормативний акт містить ряд недоліків які можуть негативно вплинути як на реалізацію його окремих положень, так й на можливість реального впливу громадянського суспільства до прийняття відповідних рішень органами публічної влади. Саме аналіз положень Закону України «Про публічні консультації» та його вплив на подальший розвиток відносин між державою та громадянським суспільством є метою даної наукової статті.