Використання інформаційних технологій в адміністративному судочинстві України
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.3.43Ключові слова:
адміністративне судочинство, інформаційні технології, електронні докази, інформаційна безпека, цифровізаціяАнотація
У статті досліджено концептуальні основи впровадження інформаційних технологій у систему адміністративного судочинства України, зокрема їхню роль у підвищенні прозорості та доступності, що сприятиме підвищенню ефективності судової системи України і посиленню її інтеграції до європейських стандартів правосуддя. Визначено основні інформаційні платформи, що застосовуються в адміністративних судах, такі як Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система та «Електронний суд», які сприяють автоматизації процесів і зменшенню бюрократичного навантаження, а також суттєво покращують доступ громадян до правосуддя, дозволяючи подавати документи та звертатися до суду незалежно від фізичного розташування. Це особливо важливо в умовах воєнного стану, коли доступ до судових установ може бути ускладнений або небезпечний. Проведено аналіз чинної нормативної бази, що регулює використання електронних доказів у адміністративних справах, вказано на її розвиток і необхідність удосконалення, зокрема в частині забезпечення автентичності та цілісності електронних доказів.
Окрім того, значну увагу приділено питанням інформаційної безпеки та захисту даних, що є критично важливими для стабільного функціонування електронного судочинства і забезпечення довіри до його роботи з боку громадян та професійної спільноти. Виявлено проблемні аспекти цифровізації судової системи та окреслено перспективи подальшого розвитку, зокрема використання штучного інтелекту для підвищення ефективності правосуддя. Згадується про питання правового статусу електронних доказів, що є критичним для правового розгляду в цифрову епоху, та потребу у забезпеченні інформаційної безпеки в умовах зростання кіберзагроз. Новизна дослідження полягає в комплексному підході до оцінки впливу інформаційних технологій на адміністративне судочинство. У статті висвітлено необхідність подальшого розвитку нормативної бази, яка має забезпечувати підтримку інноваційних підходів, а також необхідність забезпечення безперервного підвищення кваліфікації судових працівників для належного функціонування судової системи в умовах цифровізації.
Посилання
Верховна Рада України. (2016). Про судоустрій і статус суддів (Закон № 1402-VIII від 2 червня 2016 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19.
Вища рада правосуддя України. (2021). Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (Рішення № 1845/0/15-21 від 17 серпня 2021 р.). https://zakon.rada.gov.ua/go/1845/0/15-21.
Верховна Рада України. (1991). Господарський процесуальний кодекс України (Закон № 1798-XII від 6 листопада 1991 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12.
Верховна Рада України. (2004). Цивільний процесуальний кодекс України (Закон № 1618-IV від 18 березня 2004 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1618-15.
Верховна Рада України. (2005). Кодекс адміністративного судочинства України (Закон № 2747-IV від 6 липня 2005 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15.
Климова К. (2021). Системи спеціальної документації: чинники впливу на формування та організацію. Society. Document. Communication. Соціум. Документ. Комунікація, (11), 316–347. https://sdc-journal.com/index.php/journal/article/download/336/274.
Миколаєць В.А., & Котович І.О. (2024). Принципи та процедури судочинства («Цивільне судочинство»). https://dpu.edu.ua/images/Documents/NAUKA/Naukova%20biblioteka/Navcalno-metodicna%20literatura/P/Principi_ta_proceduri_sudocinstva.pdf.
Консультативна рада європейських суддів. (2011). Висновок № 14: Судочинство та інформаційні технології. https://hcj.gov.ua/page/vysnovky-kryes.
Верховна Рада України. (2005). Кодекс адміністративного судочинства України (Закон № 2747-IV від 6 липня 2005 р.), статті 99-100. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2747-15#Text.
Верховна Рада України. (1984). Кодекс України про адміністративні правопорушення (Закон № 8073-X від 7 грудня 1984 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10.
Європейський суд з прав людини. (2011). Рішення у справі «Жуковський проти України» (Заява № 31240/03). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_714#Text.
Борщенко В.В. (2024). Інформаційні технології в судочинстві: сучасний стан та перспективи. Вісник Одеського національного університету. Правознавство, 26(1), 7–11. https://journals.visnyk-onu.od.ua/index.php/law/article/download/471/461.
Верховна Рада України. (2010). Про захист персональних даних (Закон № 2297-VI від 1 червня 2010 р.). https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2297-17.
Кравчук В. (2024). Порівняльний аналіз судової практики країн європейського союзу та України у сфері захисту персональних даних у соціальних мережах. Наука і техніка сьогодні, (4 (32)). http://perspectives.pp.ua/index.php/nts/article/download/10852/10911.
Гуржій С. (2023). Особливості використання штучного інтелекту у питаннях забезпечення кібербезпеки. Інформація і право, (4 (47)), 207–216. http://il.ippi.org.ua/article/view/291669/285052.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 М. Р. Дзіковський
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.