Правові проблеми використання земель для будівництва фортифікаційних споруд

Анотація

В умовах російсько-української війни і значних загроз національній безпеці України будівництво військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд набуває критичного значення, оскільки ці споруди забезпечують оборону нашої держави. Але їх будівництво на земельних ділянках різних форм власності часто створює правовий конфлікт між об’єктивною необхідністю захисту території держави та здійсненням прав власників цих земельних ділянок або їх землекористувачів. Законодавець вже напрацював певну законодавчу базу щодо механізмів реквізиції нерухомого майна. Та вони не завжди спрацьовують в умовах необхідності прийняття невідкладних рішень щодо будівництва фортифікаційних споруд. Крім створення перешкод для реалізації прав на земельні ділянки, зайняті фортифікаційними спорудами, як зараз так і в післявоєнний період виникнуть додаткові загрози для довкілля і продовольчої безпеки держави до тих, яких завдає зараз ворог. Тому метою даного дослідження є аналіз законодавчої бази, наукового та законопроектного матеріалу для того, щоб встановити правові і фактичні механізми використання земель для будівництва фортифікаційних споруд, їх вплив на здійснення прав на землю землевласників і землекористувачів, а також пошук компенсаційних, організаційних та захисних гарантії прав на землю зазначених суб’єктів для їх сучасного та післявоєнного безпечного використання. В статті проаналізовано законодавство про правові форми набуття і використання земельних ділянок для будівництва фортифікаційних споруд, наукові праці у цій сфері, використано практику ЄСПЛ, Верховного суду, а також законопроектні матеріали. Незважаючи на наявність правових норм, що ці питання регулюють, наразі існують прогалини в законодавстві, а саме: відсутність правового регулювання тимчасового зайняття земельних ділянок для будівництва фортифікаційних споруд; відсутність механізму відновлення прав власників після завершення фортифікаційних робіт і, зокрема, компенсаційних механізмів. Отже, це вимагає розробки чітких законодавчих засад, що забезпечить прогнозованість правових відносин між державою та власниками земель у воєнний та післявоєнні часи.