Міжнародно-правові стандарти екологічних обов’язків людини і громадянина
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.3.13Ключові слова:
юридичні обов’язки, екологічні права, екологічні обов’язки, екологія, глобалізація, міжнародно-правові стандарти, Європейський Союз, Організація Об’єднаних НаційАнотація
У статті досліджуються міжнародно-правові стандарти становлення екологічних обов’язків людини і громадянина. Розглядається еволюція формування системи екологічних прав та обов’язків у міжнародному праві, яка відбувалася поетапно протягом декількох десятиліть. Особлива увага приділяється аналізу ключових міжнародних документів, що заклали основу екологічних прав та обов’язків: Стокгольмської декларації 1972 року, Декларації Ріо-де-Жанейро 1992 року та Орхуської конвенції 1998 року.
Автор детально аналізує універсальні та регіональні міжнародні договори у сфері захисту навколишнього природного середовища, зокрема Конвенцію ООН про охорону біологічного різноманіття, Боннську конвенцію, Конвенцію CITES, Бернську та Рамсарську конвенції. Значна увага приділяється дослідженню конституційного закріплення екологічних обов’язків у різних європейських країнах.
На основі аналізу конституційних положень іноземних держав автор виділяє п’ять основних моделей закріплення екологічних обов’язків громадян: загальна констатація обов’язку охорони навколишнього середовища; вказівка на екологічні обов’язки в контексті права власності; розширене викладення екологічних обов’язків як похідних від екологічних прав; поєднаний підхід; розширене викладення екологічних обов’язків без прив’язки до екологічних прав.
Додатково виокремлюються дві конституційні моделі встановлення екологічних обов’язків – пасивна та активна. Пасивна модель передбачає утримання від дій, які завдають шкоду довкіллю, та може реалізовуватися у двох варіантах: як елемент правового статусу власника майна або як самостійний екологічний обов’язок громадян.
У висновках підкреслюється унікальність інституту екологічних обов’язків як цілісного правового утворення та акцентується увага на відносно пізньому (друга половина ХХ століття) визнанні екологічних прав та обов’язків у системі прав людини і громадянина, що відбулося спочатку на міжнародному рівні, а згодом було імплементовано у національні законодавства.
Посилання
Екологічне право України. Академічний курс: Підручник (2008). За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. Київ: ТОВ «Видавництво «Юридична думка». 720 с.
Стокгольмська декларація (Конференція Організації Об’єднаних Націй з проблем оточуючого середовища) від 16.06.1972 р. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_454 (дата звернення: 21.04.2022).
Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку. База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_455 (дата звернення: 21.04.2022).
Оргуська конвенція (Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля). База даних «Законодавство України» / ВР України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_015#Text (дата звернення: 21.04.2022).
Бондаренко В.В. Екологічні права як об’єкт правової охорони. Актуальні проблеми права: теорія і практика: зб. наук. пр. Східноукраїнський національний університетт ім. Володимира Даля. 2011. № 21. С. 120–127.
Конституція Азербайджанської Республіки. URL: https://www.legislationline.org/download/id/4668/file/Azerbaijan_Const_1995_am2009_ru.pdf.
Конституція Республіки Вірменії. URL: https://wipolex-res.wipo.int/edocs/lexdocs/laws/ru/am/am038ru.pdf.
Конституція Чехії. URL: https://www.legislationline.org/ru/documents/id/14764.
Конституція Республіки Білорусії. URL: https://kodeksy-by.com/konstitutsiya_rb.htm.
Конституція Фінляндії. URL: https://www.finlex.fi/fi/laki/kaannokset/1999/ru19990731_20111112.pdf.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 У. П. Бек
![Creative Commons License](http://i.creativecommons.org/l/by-nc-nd/4.0/88x31.png)
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.